ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

субота, 11 жовтня 2014 р.

11.10.2014р. Б. / Патріарх Святослав на Синоді у Ватикані про "духовну терапію" для сімей

Патріарх Святослав на Синоді у Ватикані про Протягом усього минулого тижня єпископи з усього світу говорили у Ватикані про гострі питання, що стоять перед сучасною сім'єю і намагалися дати на них пастирські відповіді. Одне з них - рішення ситуації розлучених католиків, що вступили в нові, несакраментальні союзи. Пропозиції звучали різні, в тому числі, прийняття практики Православної Церкви щодо таких ситуацій. 

Глава Української Греко-католицької Церкви, архієпископ Святослав Шевчук, висловив свою думку з цієї теми для журналістів Радіо Ватикан, - повідомляє Християнський портал КІРІОС.

Владика, спасибі, що Ви погодилися сказати кілька слів. Справа в тому, що перед Синодом в дискусіях між єпископами і кардиналами звучало питання про те, що робити з розведеними католиками, які вступили в нові, несакраментальні союзи. Одна з пропозицій була такою: перейняти практику Православних Церков по відношенню до цих людей. Ваша думка з приводу цієї пропозиції, оскільки Ви - людина, яка бачить проблему зсередини. ?

По-перше, я хотів би подякувати за молитву про братів і сестер в Україні. Що стосується Вашого питання, я не думаю, що практика Православної Церкви, особливо щодо розлучених, допоможе Католицькій Церкві вирішити наші внутрішні проблеми. Я б не хотів говорити про практику Православної Церкви, яка була піддана різним впливам, в тому числі з боку протестантського богослов'я. Я думаю, що ми повинні знайти свій шлях, як допомогти нашим віруючим, які розійшлися з чоловіком або дружиною і живуть в іншому союзі. Тут є кілька важливих речей. По-перше, Церква ніколи не дає розлучення, тому говорити про розлучення на зразок православного і, тим більше, благословення другого шлюбу не можливе. Таким чином перекреслюється вчення Христа про нерозривність християнської сім'ї. 

Сьогодні багато говорять про те, що великий відсоток спілок, укладених в тому числі таємничо, в тих чи інших умовах є недійсними. Таким чаним, ми повинні дуже серйозно підійти до розгляду справжності тих спілок, які виявилися невдалими. Тобто, дискусія йде про те, щоб допомогти розведеним людям глибше зрозуміти причини невдачі їх першого союзу, а також спростити канонічну процедуру декларування недійсними тих невдалих спілок. Тому що сьогодні ця процедура дуже складна. Якщо говорити про країни Східної Європи, то у нас теж не завжди достатньо компетентні церковні трибунали, щоб швидко і якісно розглядати такі обставини. 

Друга тема - дуже делікатна: таїнство Євхаристії для тих, хто живе в іншому союзі. Багато говорять сьогодні про те, що таїнство Євхаристії являється таїнством святих, але тих, хто до святості прагне. Ми сьогодні повинні для себе розкрити "лікувальний", "терапевтичний" ефект Євхаристії. З іншого боку ми повинні знати, що це знак єдності віруючих з церковною громадою. В цьому контексті на Синоді для нас дуже важливим є обмін досвідом, щоб ми, з одного боку, добре готували наших молодих до таїнства шлюбу, з іншого - добре займалися душпастирською опікою над тими, хто потрапив у скрутне становище у своєму сімейному житті. Вони повинні відкрити для себе Церкву-Матір, яка хворіє разом зі своїми дітьми і шукає шляхи допомоги.

 Знаєте Владика, ЗМІ ще до Синоду його розділили - на ліберальну і консервативну частину єпископів та кардиналів. По-перше, чи це так, а по-друге, чи можна ту думку, яку Ви висловили, назвати консервативною?
 
Я б не погодився з тим, що Синод розділений. На Синоді ніхто не ставить під сумнів цілісність доктрини, вчення Церкви про шлюб. Перед нами не стоїть завдання змінити вчення Церкви, це означає, що наш Синод не є доктринальним. Дискусія йде про пастирство при тих обставинах, в яких люди знаходяться. Але ми сьогодні одностайно розуміємо, що Церква повинна відкрити нові методи, щоб бути ближче до своїх людей, нікого не виключаючи з під материнської опіки.

Є свій рецепт вирішення цих питань в Українській Греко-Католицькій Церкві?
 
Ще рано говорити про наші рецепті. Священик не є суддею, який виправдовує або засуджує. У його арсеналі є ліки душевні і залежно від положення, близькості людини до християнського життя, священик повинен їх застосовувати - строгість або милосердя. Як вихователь, який повинен навчити свого вихованця. Завдання - допомогти йому рости, розвиватися і досягти постійного способу життя. І ось тут ця терапевнична оптика Східних Церков є дуже цікавою для єпископів, присутніх на Синоді. Ця "духовна терапія" може бути альтернативним шляхом, який зберігає, практикує і пропонує сьогодні Греко-Католицька Церква. 

Тобто Ви за індивідуальний підхід?
 
Звичайно, за індивідуальний. В таких питаннях не можна говорити: все або нічого. Але підхід повинен бути істинний, справедливий і милосердний.

Джерело:    КІРІОС

Немає коментарів:

Дописати коментар