ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

середа, 27 серпня 2014 р.

27.08.2014р. Б. / Чи є в сучасному світі пустельники і самітники?

пустельник
Питання: Чи є в сучасному світі пустельники і самітники?

Відповідь: Звісно, в сучасному світі є відлюдники і пустельники — ця форма християнського життя як і раніше актуальна. Вона закріплена і в Кодексі канонічного права, канон 603: «Крім інститутів богопосвяченого життя, Церква визнає життя пустельницьке або самітницьке, при якому вірні Христу через більш суворе віддалення від світу, тишу пустелі, безперервну молитву та покаяння присвячують своє життя прославлянню Бога і спасінню світу. Пустельник, що віддався Богу у посвяченому життю, визнається канонічним правом якщо він публічно сповідує три євангельські ради, підкріплені обітницею або іншими священними узами, складеними на руки єпархіального єпископа і дотримується під його керівництвом відповідного способу життя». 

В Італії, наприклад, досі можна зустріти пустельників і навіть відвідати їх пустелю. В лісах Калабрії живе колишній настоятель парафії о.Ернесто Монтелеоне. Після 25 років пастирського служіння він пішов у пустелю і цілком зосередився на молитві. Отець Ернесто живе в стародавньому монастирі Святого Никодима в спартанських умовах. Незважаючи на відокремлене життя, як це завжди траплялося з відлюдниками протягом історії Церкви, пустелю о. Ернесто відвідують паломники в пошуку духовної розради. Священик приймає тут сповідь і дає духовні настанови. 

Калабрійський відлюдник в курсі усього, що відбувається за межами його лісу. «Політикам потрібно тільки посперечатися, я їх не розумію, а хто займеться проблемами людей?», — дивується о.Ернесто в розмові з журналістом з агентства «АНСА», який його відвідав і написав нарис про цього сучасного пустельника. 

Ще один пустельник, про якого писали медіа, живе неподалік Флоренції. 70-річний священик-камальдул Паоло Джанноне в минулому був викладачем Богословського факультету в Центральній Італії. Пустелю цього відлюдника можна відвідати і навіть залишитися в ній на кілька днів, що й зробили кореспонденти журналу «Посланець святого Антонія». «Через те, що самітник незацікавлений ніким особлисто, його можуть зацікавити усі, і він стає універсальним серцем». Священик стверджує, що життя монаха-відлюдника не повинне бути «невпинним борінням»: воно включає в себе і творчість, і радість, поряд з моментами глибокої скорботи. Він пояснює, що глибокий біль може походити від «прихованих виразок власної особистості, які можуть бути непомітні. Цей біль ранить, але він може перетворитися на псалом плачу, який я приношу Богу, і приводом для надії, оскільки спонукає довірити власну неміч в руки Господа». 

Кореспонденти «Посланця святого Антонія» також поговорили ще з одним відлюдником — 47-річним о. Мауро. Він живе без електрики і водопроводу. Священик розповів, що тягу до відлюдництва він відчув ще в дитинстві. Як і о.Паоло, він був монахом-камальдулом і пережив непростий період в житті, намагаючись знайти щастя з дівчиною, але так і не знайшов його. Отець Мауро повернувся до монастиря і став мандрівником. Під час однієї зі своїх піших мандрівок по Тоскані він зустрів священика, який порадив йому піти в пустелю. Дон Мауро склав монаші ​​обітниці на руки єпископа Луки, який висвятив його на священика і направив до пустелі. Щорічно дон Мауро здійснює піші паломництва, так само, як стародавні мандрівники, просячи притулку в парафіях і монастирях і живучи Божим Провидінням. 

Присутність пустельників — це також особливість Умбрії, батьківщини святого Франциска. В єпархії Сполето і Норчі ця традиція практично не переривалася з самих витоків помісної Церкви. У 2006 році вона відродилася на канонічному рівні, коли єпископ офіційно визнав цю важливу форму християнського життя в єпархії. Деякі відлюдники живуть в древніх монастирях, інші — у звичайних будинках. В Умбрії розвинене також жіноче відлюдництво, тут живуть кілька пустельниць. Наприклад, Тереза ​​Бертончелло живе в містечку Патріко поблизу Сполето. Її житло можна відвідати, у неї можна попросити про пораду та духовне наставництво. Або сестра Христина Емануела, 45-річна черниця, яка раніше жила в затворі, а у 2010 році відчула покликання до ще більш відокремленого життя. 

Джерело:   КРЕДО

 

Немає коментарів:

Дописати коментар