ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

пʼятниця, 22 серпня 2014 р.

22.08.2014р. Б. / Християнська таємниця жіночості

Рафаель Мадонна

Вінчання Пресвятої Діви Марії на Царицю Неба і землі становить надзвичайний тріумф жіночого виміру християнської духовності. Факт, що саме ця Таємниця завершує Розарієву молитву, зовсім не випадковий. Він звертає увагу на те, що саме стосовно жіночості уповні проявляється духовна зрілість християнина, як чоловіка, так і жінки.
 
«І велика ознака з’явилася на небі: жінка, зодягнена в сонце, і місяць під її ногами, а на її голові — вінець із дванадцяти зірок. І скинутий був великий дракон, давній змій, котрий зветься диявол і сатана, який обманює весь світ; скинутий він був на землю, і його ангели були скинуті з ним. І я почув гучний голос на небі, що промовляв: Тепер настало спасіння і сила, і Царство нашого Бога, і влада Його Христа, оскільки скинуто обвинувача наших братів, який обвинувачує перед нашим Богом день і ніч. І вони перемогли його кров’ю Агнця та словом свого свідчення, і не злюбили свого життя навіть до смерті. Тому веселіться, небеса, і ті, хто живе на них! Горе землі й морю, бо до вас зійшов диявол, який у великій люті, знаючи, що має обмаль часу! І коли змій побачив, що скинений на землю, то став переслідувати жінку, яка народила Хлоп’ятко. І було дано жінці два крила великого орла, щоб летіла в пустелю на своє місце, де буде переховуватися впродовж часу, часів і пів-часу від обличчя змія. А змій випустив за жінкою зі своїх уст воду, наче ріку, щоби змити її рікою. Та земля допомогла жінці, — земля відкрила свої уста й поглинула ріку, яку змій випустив зі своїх уст. Тож змій розлютився на жінку і пішов воювати з рештою її нащадків, які зберігають Божі заповіді й мають свідчення Ісуса. І опинився на морському піску» (Одкр 12, 1. 9-18).
 
1

Вінчання Пресвятої Діви Марії на Царицю Неба і землі становить надзвичайний тріумф жіночого виміру християнської духовності. Факт, що саме ця Таємниця завершує Розарієву молитву, зовсім не випадковий. Він звертає увагу на те, що саме стосовно жіночості уповні проявляється духовні зрілість християнина, як чоловіка, так і жінки. У першому випадку тут ідеться про здатність бути провадженим через захват жіночістю (але без спроби її егоїстичного використання) та про вміння інтегрувати в чоловічій особистості жіночого початку. В другому випадку йдеться про взяття собі за взірець Марії, яка зуміла бути повністю вслуханою у Бога і в іншу людину, і свою жіночість ніколи не використовувала для того, щоби панувати, але щоб служити. 

Особливе місце жінки в історії спасіння людини знаходить своє підтвердження у Святому Письмі. Уже в Книзі Буття, у т. зв. протоєвангелії Бог Ягве звертається до змія-спокусника: «Я покладу ворожнечу між тобою і жінкою та між твоїм потомством і її потомством. Воно розчавить тобі голову, а ти будеш намагатися вп’ястися йому в п’яту». Ці слова розкривають віковічну боротьбу між злим духом і жінкою та її потомством. Ця боротьба набуває найповнішого виміру в житі Марії, що так поетично описує Одкровення: «І коли змій побачив, що скинений на землю, то став переслідувати жінку, яка народила Хлоп’ятко. І було дано жінці два крила великого орла, щоб летіла в пустелю на своє місце, де буде переховуватися впродовж часу, часів і пів-часу від обличчя змія. А змій випустив за жінкою зі своїх уст воду, наче ріку, щоби змити її рікою. Та земля допомогла жінці, — земля відкрила свої уста й поглинула ріку, яку змій випустив зі своїх уст». 

Марія — перша жінка, яка повністю осягла перемогу над злим духом, але це не означає завершення цієї боротьби для решти людства: «Тож змій розлютився на жінку і пішов воювати з рештою її нащадків, які зберігають Божі заповіді й мають свідчення Ісуса». Ми всі перебуваємо в самісінькому «оці циклона», який шаленіє довкруг нас. А єдиний дієвий спосіб уберегтися від поразки — це прийняти Ісуса як свого Господа і Спасителя та вберегтися під плащем Його Матері. 

2
 
Справжня марійність, однак, не обмежується самими молитвами та молебнями, скерованими до матері Божої. Насамперед це вимагає вчитися жити, як Вона, і впроваджувати у своє життя Її царювання. Дуже часто це відбувається непросто. Чоловік дозріває до такої життєвої позиції через контакт із найважливішими жінками свого життя: матір’ю і нареченою (якщо він обирає шлях сім’ї) або в умінні дотриматися з жінками сестринських стосунків (якщо він живе у целібаті). В обох випадках зв’язки з протилежною статтю є ключовими для чоловіка в тому, щоб позбутися свого егоїзму і вчитися глибоких особистісних стосунків. Жіноче царювання Марії в житті чоловіка часто проявляється у його здатності розуміти її емоційний світ. Одна з приказок каже, що кожен чоловік носить у собі свою Єву. Тому, отже, стосунки чоловіка з жінкою мають видобути з нього на поверхню, розкрити ту частку душі, яка з різних причин у ньому менш розвинена. 

Тому варто, аби чоловіки піддавалися невпинним роздумам щодо свого ставлення до жінок свого життя. Щоб вони замислювалися над тим, чи здатні вони слухати жінок. Чи спроможні входити з ними у глибокі особистісні стосунки без спроби привласнення. Чи спроможні вони захоплюватися їхньою душею, чи тільки невпинно й хворобливо кружляють довкола захвату їхнім тілом. 

Життя у подружжі це найкраще вивчення жіночості для чоловіка, а діалог зі своєю дружиною становить для нього одну з найкращих методик входження в істинну марійність. Натомість целібат мусить виробити свої способи відкривання жіночості. Але й тут справжня марійна побожність виражається не так у кількості змовлених молитов, як у духовній якості зв’язку з жінками, які за самою природою, через свою тать, відкривають свій надзвичайний зв’язок із Матір’ю Відкупителя. 

Духовний зв’язок жіночості з марійністю не переноситься на довколишню дійсність якимось автоматичним чином. Він радше є викликом для жінок, аби переваги своєї статі вони зробили джерелом впровадження у своє оточення духовного тепла і ладу, а не деструкції. Жіночість, якщо вона не піддана духові, може становити величезну нищівну силу. Більшість сексуальних гріхів випливають із невпорядкованого ставлення до жіночості, а частина жінок, які погоджуються входити у закляте коло цих зловживань, стають його додатковим мотором. Так діється тоді, коли жінка піддасться спокусі бути «богинею сексу», не завжди усвідомлюючи, що водночас вона стає жертвою чоловічого егоїзму. Він нині має не тільки індивідуальний вимір, а й посідає вимір інституціональний, у вигляді порнографічного виробництва, надміру еротичних акцентів у рекламі й торгівлі людською інтимністю. Жінка, яка хоче бути «богинею», стає товаром цього величезного бізнесу. Це може відбуватися не тільки у найдраматичніших вимірах, таких як проституція, але й більш тонких, наприклад, у модельних агентствах, які для непідготовлених і беззахисних осіб можуть стати слизьким шляхом, що провадить від невинної демонстрації мод до щоразу більш відвертого продажу власного тіла. 

Впровадження царювання Марії у життя жінки відбувається через підпорядкування своєї жіночої привабливості духовному виміру. Це здійснюється тоді, коли жіноча краса скерована на подружжя або коли становить глибоке натхнення для сердець та умів людей. Велика сила жіночості криється у її чутливості й доброті — ці риси, проникнуті марійністю, можуть кожну жінку привести до творчого порядкування світу довкола себе. Такі жінки стають істинними берегинями хатнього вогнища, а у своїх професійних середовищах творять клімат тепла і спільноти. 

Завдяки жінкам часто переламується нищівна логіка земної чоловічої конкуренції, тому так важливо, щоб жінки не відмовлялися від свого внутрішнього багатства на користь сучасного диктату результативності й панування. Тому варто, щоб сучасні жінки запитували себе, як вони реалізують марійність у своєму житті. Чи не піддаються вони марноті й чи не прагнуть стати «богинями», якими всі захоплюватимуться? Чи вміють вони підкреслювати своєю привабливістю духовний вимір, чи більше зосереджуються на фізичному вимірі? Яку духовну роль вони бачать у своїх сімейних і професійних середовищах? Що ще вони можуть зробити, аби ціле життя невпинно наближатися до марійного ідеалу? 

3
 
Правильно сприйнята і зінтегрована марійність — це єдиний шанс для сучасного світу. Видатний православний теолог Павел Євдокімов писав: «Що більше зісвіччена цивілізація, то сильніше вона обтяжена чоловічими рисами — і тим глибше вона заражена розпачем, тим більше віддаляється від того, що жіноче». Надмірне акцентування чоловічого первня має свої негативні відголоски також і в теології. Згаданий автор зауважує: «Надміру чоловіче бачення Бога завжди підкреслює Його справедливість і абсолютну суверенність за ціну любові, й розглядає людину як предмет впливу незалежної сили Божої». Далі автор додає: «Божественне отцівство виражається в людському материнстві». 

А отже, марійний первень обов’язковий також і в нашій релігійності, аби вона не посилалася виключно на страх Божий і обов’язки, а була неустанним чулим діалогом любові поміж Богом і Його творінням. Тому можна з цього погляду поставити собі запитання про власну релігійність. Чого в ній більше: страху перед Божою справедливістю чи довіри Божому милосердю? Чи свої добрі вчинки ми сприймаємо більше як бажання заробити собі Божу прихильність, чи як відповідь на Божу любов, у якій ми впевнені? Що ми можемо зробити, аби отцівство Бога набирало для нас також і жіночого забарвлення, як це написано у пророцтві Ісаї для Єрусалима: «І івас носитимуть при боці, й на колінах вас будуть голубити. Як утішає кого рідна мати, так Я буду вас потішати» (Іс 66, 12-13).
 
Цезарій Сенкальскі, Glos ojca Pio

Читайте також:

Немає коментарів:

Дописати коментар