ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

четвер, 7 серпня 2014 р.

07.08.2014р. Б. / Чому лукавий так псує нашу сексуальність?

двоє
Щось неймовірне є в тому, як проявляється інтимний зв’язок жінки і чоловіка, у своєрідному діалозі жестів, слів і ваблення. Все те, що зовнішнє і словесне, має провадити до вираження того, що найважливіше і найсильніше: любові.
 
Чоловік приходить зі своєю силою до жінки, а та його запрошує, приваблює, заграє. І щоби проявилася справжня любов, у них обох повинна бути безкорисливість. Тільки виконуючи цю умову, пристрасть — неймовірна сила — стає безпечною, хоч і надалі дикою. 

Він дає їй життя, вона його приймає, і так має бути в кожному аспекті їхнього життя, за умови, що вони хотітимуть за це боротися. 

Коли чоловік відмовляє жінці в уділенні їй себе, він позбавляє її життя, яке може дати тільки він. Цим уділенням є слова, жести, інтимність і щоденна боротьба. 

Уділення себе і ставання єдністю можна зрозуміти тільки тоді, коли про значення цього ми будемо запитувати Бога, у Його Церкві. 

Стосунки чоловіка й жінки, подружжя, єдність та інтимність мають ставати образом стосунків Бога і людини. 

Немає кращого вираження і здійснення даних нам Богом прагнень: боротьби, краси, інтимності й любові, — ніж подружжя. Подружжя це привілей і захист, але не для кожного. Ніхто у світі не має можливості більш інтимного пізнання одне одного, ніж чоловік і дружина. Це запрошення до пізнання найінтимнішого «я». Вже не тільки смаків, звичок, але чогось глибокого, чогось, що існує тільки для цього чоловіка і для цієї жінки. 

Єдність чоловіка й жінки у Новому Завіті є образом єдності Бога і Церкви, а отже — кожного з нас. Образом Бога є людина: чоловік і жінка, не кожне з них осібно, але саме як єдність. 

Бог прагне мати з нами таку єдність, неподільну, комплементарну, інтимну і неповторну. 

Те, до чого ми здатні як люди, гарне саме по собі (може таким бути), але воно також є натяком на щось більше. Тому секс ніколи не є і не буде сам по собі метою зближення. Або він становить мову взаємного пізнавання, або він є образом найбільшої інтимності Бога і людини.

Саме тому злий так сильно нападає на нашу сексуальність. Аби порушити єдність людини з Богом. Тілесне єднання не є поганим, воно не принизливе і не гидке саме в собі, але сатана сильно б’є в людську тілесність, бо немає нічого більш вразливого в нашому житті. 

Гжегож Крамер SJ, deon.pl

Джерело:    КРЕДО

Немає коментарів:

Дописати коментар