ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

понеділок, 28 липня 2014 р.

28.07.2014р. Б. / У Церкві налічується понад 130 євхаристійних чудес

Євхаристія
Перемінення гостії в шматок людського тіла,  вина в людську кров, багаторічні євхаристійні пости, левітації та чудесні зцілення — історія Церкви знає понад 130 чудес, що пов'язані з Євхаристією. Трапляються вони в хвилинах сумнівів у реальну присутність Христа в Пресвятих Дарах, під час спроб профанації, але також як нагорода за віру і любов. 

Тіло і Кров

Першим євхаристійним чудом вважається перемінення гостії і вина в шматок тіла і крові в монастирі в Ланчано в італійській провінції Кьєті в VIII столітті. У тамтешньому монастирі отців-василіанів один зі священиків сумнівався щодо присутності Ісуса Христа під видом хліба і вина. Ті сумніви прийшли до нього також під час Святої Меси, яку звершував він сам особисто. Коли закінчував говорити слова консекрації, гостія перемінилася в шматок тіла, а вино в людську кров. Монах про це повідомив своїх співбратів. Звістка рознеслася також в околицях. Було зроблено спеціальний реліквіарій, в якому Тіло і Кров зберігаються досі. Кров перемінилася в п'ять грудочок, але Тіло залишилося незмінним. У 1970 році було досліджено чудесну Євхаристію. Дослідники встановили, що Тіло це фрагмент людського серця, без слідів консервації, а Кров має групу AB. 

Зареєстровані випадки євхаристійних чудес походять в основному з Італії, де в період від 1000 до 1772 року їх відбулось 16. До найславетніших з них належать випадки в Трані (1000 р.), Феррарі (28 березня 1171 р. ), Алатрі (1228 р.), у Флоренції (30 грудня 1230 р. і 24 березня 1595 р.), в Больсені (1264 р.), Оффіді (1273), Мацерацо  (25 квітня 1356 р.), Турині (6 червня 1453 р.), Аості (25 липня 1535 р. і 10 травня 1718 р.), Сієні (14 серпня 1730 р. ) і Сан П’єтро Патєрно (27 січня 1772 р.). Описи цих чудес можна знайти в книжці «Євхаристійні чудеса» авторства Джоан Керол Круз. 

Одне з останніх випадків цього виду зареєстровано у 1984 р. у Ватикані під час Святого Причастя, яке уділяв Йоан Павло II у своїй приватній каплиці для групи паломників з Азії. Коли Причастя приймала одна кореянка, гостія стала шматком тіла. Святіший Отець в глибокому мовчанні благословив жінку і уділяв Причастя далі. 

Чудо перемінення відбувалися також, щоб зміцнити віру в справжню присутність Христа під час консекрації. Траплялися також випадки осквернення Пресвятих Дарів. У 1194 році в Аугсбургзі одна жінка вирішила тримати гостію в себе вдома. Прийняла Святе Причастя, але його не проковтнула, заховала в хустину і занесла додому. Після років, мучена докорами совісті сказала правду священику, а той після відкриття реліквіарія, який жінка зробила власноручно, побачив, що облатка перемінилася на шматок Тіла. Таке саме чудо трапилося понад сто років пізніше в Італії, коли молода дівчина приховала гостію, щоб передати її жінці, яка повинна була з неї зробити еліксир кохання, а також, коли певна заміжня жінка хотіла з Святого Причастя зробити ліки на невірність свого чоловіка. 

Також профанація, яку вчинено ненавмисно, з недогляду, недбалості або безглуздості самих священиків була приводом перемінення Пресвятих Дарів. У 1330 році в Сієні в Італії одного священика покликали до хворого. Поспішаючи, він не помістив Гостії в спеціальну посуду, але вклав її між сторінками у бревіарій. Навколо неї на сторінках утворилися сліди крові. Одна з них існує до сьогоднішнього дня. 

Євхаристія має силу оздоровлення. Один домініканець о. Франциск Лерм, про якого збереглося небагато інформації, з кожним роком втрачав зір, аж поки став повністю незрячим. Під час  молитви випросив чудо і зір до нього повертався тільки на час звершення Святої Меси, яку служив він сам. 

Інколи в гостії бачили постать дитини або молодого чоловіка. Таке чудо трапилося в Польщі, в місцевості Дубно (сьогодні це на території України). У 1867 році під час сорокагодинного богослужіння, під час виставлення Пресвятих Дарів вірні зауважили промені, які виходили з гостії. За хвилину в центрі Гостії з'явилася постать Спасителя. Це чудо тривало аж до кінця богослужіння і його бачили усі присутні в храмі.
 Євхаристія

  Їжа найдосконаліша

В історії Церкви відомі також чудеса, які називають  євхаристійними постами. Люди, з якими це відбувається, довгий час, а інколи протягом деяких років живуть не приймаючи їжі, а їх єдиною поживою є щоденне Святе Причастя. 

Одна з перших осіб, яка зазнала євхаристійного посту, і про яку збереглися  історичні документи, це сільська французька дівчина Алпаіс, яка жила на початку XIII століття. Після багатьох важких хвороб дівчина була паралізована, а її єдиною поживою залишалася щоденна Євхаристія. До неї приїздили численні паломники, а Церква після дослідження офіційно визнала це чудом. Після смерті Алпаіс була беатифікована. 

Цікавою є також історія святого Миколи з Флюе, який жив в Швейцарії наприкінці XV століття. Він походив з сільської родини, будучи солдатом брав участь в чотирьох воєнних кампаніях. Після повернення одружився і став батьком десятьох дітей. Після двадцяти п’яти років сімейного життя отримав від дружини згоду на пустельницьке життя у недалекій долині. Його знали як брата Клауса і там він прожив 20 років, і весь цей час нічого не їв і не пив. Приймав всього лише раз в місяць Святе Причастя. 

У наші часи людиною, яка впродовж кількох десятків років живилася виключно Євхаристією, була відома французька містичка Марта Робін, яка народилася у 1902 р., а померла у 1991 р. Все життя вона провела у своєму родинному селі поблизу Ліона. З дитинства Марта була побожною. У 16 років дівчина захворіла на запалення мозку. 15 жовтня 1925 р. в акті довіри повністю віддалася Богові. У 1926 р. була паралізована, від 1928 р. не могла спати та ковтати, нічого не їла та не пила – впродовж  51 року єдиною її їжею була Євхаристія раз на тиждень. 2 жовтня 1930 р. Марта отримала стигмати — знаки Господньої Муки на своєму тілі: на стопах, долонях, боці та чолі. Щотижня переживала у своєму тілі і в душі муку Ісуса Христа. У липні 1942 р. втратила зір. 

Понад 50 років, лежачи паралізованою,  весь час жертвувалася свої страждання Богові. Говорила, що «кожне життя є дорогою через Голгофу, а кожна душа Оливковим Садом; саме там кожна людина повинна у тиші пити келих свого життя. Кожне християнське життя є Месою, і кожна душа  на цьому світі це «Гостія». (…) Гостія вашої Меси це ви самі; ви, тобто все те, чим ви є, що ви маєте, що робите». 

Марта Робін відіграла дуже важливу роль в новітній історії французької Церкви. Вона була духовним керівником багатьох відомих постатей, лідерів нових католицьких спільнот, що створювалися в цій країні. 

Безпосередньо з її натхнення виникли «Вогнище Любові» (Foyers de Charite). Перше Вогнище Любові  на прохання Марти Робін заснував її майбутній духівник о. Георгрес Фінет (1898-1990) з Ліона. Тепер вони діють у 40 країнах світу. 

Євхаристійний піст

Євхаристійний піст пов'язаний з браком апетиту, небажанням або просто огидою до їжі. У дуже різкій формі переживала його свята Катерина Сієнська. Зі спогадів її духівника дізнаємося, що незважаючи на старання нормально харчуватися, свята не могла пересилити себе. Шлунок нічого не перетравлював і свята Катерина повертала все, навіть воду.

Євхаристійного посту зазнавали також особи, що жили в XX столітті, зокрема Александріна де Коста (+ 1955 р.) і Тереза Неуманн (+ 1962 р.). 
Євхаристія

  Отримати Святе Причастя з рук Ісуса

Святі, які з різних причин на деякий час були позбавленими можливості приступати до Святого Причастя отримували благодать чудесного його прийняття. Одним з них був святий Станіслав Костка (+ 1568 р.). Коли готувався вступити до ордену єзуїтів, захворів і змушений був  зупинитися в одній лютеранській родині. Господарі не погодилися, щоб привести священика зі Святим Причастям. Тоді  св. Станіслав молився палко до святої Варвари, покровительки  таїнства Покаяння і Святого Причастя в годині смерті. Свята появилася в супроводі ангела і принесла Євхаристію. 

Домініканські перекази говорять про схоже чудо, якого зазнала наймолодша домініканська свята, 11-річна Імельда. Був 1333 рік. Імельда вже рік належала до ордену. Її  було прийнято з великим опором, але через молодий вік не допускали до Причастя. Імельда дуже страждала щодня, спостерігаючи як інші домініканки приймають Євхаристію. У день її смерті трапилося чудо: гостія повисла над головою дівчинки. Монахині, які були свідками цієї події, повідомили про те священика, який служив Святу Месу. Той підійшов до дівчинки, торкнувся гостії над її головою і подав Імельді. Молоденька домініканка померла через хвилину після прийняття Святого  Причастя. 

Дар сліз

Деякі святі отримали також дар сліз за власні гріхи або з приводу страждань Ісуса Христа. Під час Євхаристії плакали для прослави Бога і для винагороди за гріхи. Найбільш відома з їх числа свята — Клара (+ 1253 році). Інший святий, Фелікс з Канталіче (+ 1587 р.), дуже плакав під час Святої Меси, що не міг рецитувати месальних  молитов. 

Крім дару плачу, святі вирізнялися своєю незвичайною любов’ю до Христа в Євхаристії, променистими та вогняними аурами та екстазом. Такі чудеса траплялися зокрема зі св.Ігнатієм  Лойолою, засновника ордену єзуїтів. 

Екстаз, який відчувають святі, прославляючи Пресвяті Дари, інколи супроводжувала левітація, тобто висіння в повітрі. Святий Йосиф з Купертіно (+ 1663 р.), якого майже щоденні левітації були задокументовані, став покровителем подорожуючих у повітрі. Дар левітації збуджує у свідків подив, але також страх, інколи також страх за життя людини, з якою це стається. Самі левітуючі зазвичай згадували це явище неначе лагідне носіння. Лише свята Тереза Авільська визнала, що її власні левітації викликали в ній також страх перед незвичайною силою і силою Бога, який «не задовольняється притяганням до себе тільки душі, але прагне також і тіла». 

Джерела:     Католицький Медіа-Центр 

КРЕДО 

Немає коментарів:

Дописати коментар