ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

понеділок, 9 червня 2014 р.

09.06.2014р. Б. / Понеділок. Святого Духа. Коментар Апостола

Послання до Ефесян 5,9-19

9 Плід світла є в усьому, що добре, що справедливе та правдиве. 10 Шукайте пильно того, що Господеві подобається. 11 Не беріть участи в безплідних ділах темряви, а радше їх картайте, 12 бо що ті люди потай виробляють, соромно й казати. 13 Все, що ганиться, стає у світлі явним, а все, що виявляється, стає світлом. 14 Тому говорить: “Прокиньсь, о сплячий, і встань із мертвих, а Христос освітить тебе!” 15 Тож, уважайте пильно, як маєте поводитися, - не як немудрі, а як мудрі, 16 використовуючи час, бо дні лихі. 17 Тому не будьте необачні, а збагніть, що є Господня воля. 18 І не впивайтеся вином, яке доводить до розпусти, а сповнюйтеся Духом. 19 Проказуйте між собою вголос псалми й гімни та духовні пісні, співайте та прославляйте у серцях ваших Господа.

1.Контекст. 

            Послання до Ефесян називають вершиною богослов'я Нового Завіту. Завдяки опису грандіозного Божого задуму відносно цілого людства - це один з найбільш піднесених творів серед усієї епістолярної спадщини Св. Павла. В цьому невеличкому посланні великий апостол говорить про одвічний задум Бога, який заснував вселенську Церква Ісуса Христа. Хоча члени Церкви належать до різних середовищ та різних національностей, однак всі вони зібрані в єдине ціле (всі 9 випадків вживання терміну "εκκλησια" є в однині та означають Вселенську Церкву), яке автор описує як Божий Храм (2:20-22), Христове Тіло (1:22-23) та Христову наречену (5:23-32).

            Структуру цього послання можна дуже легко запам'ятати: три перші глави (Еф 1-3) говорять про те, що Бог зробив для нас у Христі Ісусі - це т зв. вертикальний вимір. Відтак три наступні глави (Еф 4-6) говорять, що ми як учні Ісуса та члени Його Церкви в результаті отриманих великих благодатей і дарів повинні робити один для одного - це т. зв. горизонтальний вимір

            Кілька віршів першої частини (Еф 1-3) дозволяють побачити унікальність Божих задумів та діянь: "Він дав нам пізнати тайну своєї волі, той задум доброзичливий і ухвалений у ньому (Христі), 10. щоб, коли настане повнота часів, здійснити його - об'єднати все у Христі: небесне й земне (1:9-10). "Бо ви спасенні благодаттю через віру. І це не від нас: воно дар Божий. 9. Воно не від діл, щоб ніхто не міг хвалитися. 10. Бо ми його створіння, створені у Христі Ісусі для добрих діл, які Бог уже наперед був приготував, щоб ми їх чинили" (2:8-10).

            В другій частині (Еф 4-6) на самому початку Павло закликає: "Отож, благаю вас я, Господній в'язень, поводитися достойно покликання, яким вас візвано, 2. в повноті покори й лагідности, з довготерпеливістю, терплячи один одного в любові, 3. стараючися зберігати єдність духа зв'язком миру" (4:1-3). Рівно ж в другій частині, важливо відзначити наголос на єдності - в цьому посланні великий апостол перелічує сім проявів єдності  в християнському житті: "Одне бо тіло, один дух, а й в одній надії вашого покликання, яким ви були візвані. 5. Один Господь, одна віра, одне хрищення.  6. Один Бог і Отець усіх, що над усіма й через усіх і в усіх" (4:4-6).

            Текст Еф 5:9-19 знаходиться в другій частині послання (Еф 4-6), та є частиною повчання про нове життя у любові, яке міститься в Еф 5:1-20. Вірші 5:1-2 містять заохочення до жертовної любові та відіграють перехідну роль між попереднім текстом та конкретними вказівками відносно святого життя в Еф 5:3-20. Тому, для того, щоб краще зрозуміти навчання присутнє в Еф 5:9-19, нижче ми розглянемо його в контексті значення цілого уривку Еф 5:3-20

2.Текст та короткий коментар. 

            Як вже було зазначено вище в Еф 5:3-20 апостол Павло дає загальні вказівки, як християни повинні жити святим життям. Він зосереджується на мудрості в мові, чистоті статевого життя, автентичних стосунках та спілкуванні, як рівно ж інших подібних аспектах богоугодного життя.

5:3. Розпуста й усяка нечистота та захланність щоб і не згадувалися між вами, як це й личить святим.  Розпуста - цей загальний термін означає всі сексуальні гріхи, включаючи перелюб, розпусту, гомосексуалізм і т. д. Захланність / жадібність - є ревнивим, сильним бажанням того, що належить іншим (Вих  20:17) й рівносильне ідолопоклонству (Еф 5:5; Кол 3:5). Щоб і не згадувалися між вами - християни мусять піклуватися про захист їхньої честі та публічної репутації, тому, що публічні гріхи зневажають Бога, який вибрав християн, щоб бути святими. Святим - (в євр. мові дослівно означає "відокремлені, освячені"; у випадку речей це щось "взяте зі звичайного вжитку та присвячене для Бога") мова про вірних, членів Церкви. В цьому посланні Павло виразно вживає цей термін стосовно усіх членів Церкви (Еф 1:15, 18; 2:19; 3:8; 4:12; 6:18), які безпосередньо покликані до святості - "інакшості" життя, яке достойне Господа.   

4. Так само безсоромність чи балачки безглузді й порожні жарти, - воно бо непристойне; а радше - дякуйте Богові. Подяка на противагу до грубих жартів та безглуздих розмов, є позитивною якістю мови, яка також протидіє жадібності (в.3). Для того, щоб уникати пожадання власності інших людей, важливо зосередитися на тих важливих речах, які нам дав Господь (вв.19-20) .

5. Бо знайте, що жадний розпусник чи нечистий, чи захланний, що є ідолослужитель - не матимуть спадщини у Христовім і Божім царстві. Ідолослужитель - жадібність, яка в кінцевому рахунку має на меті оволодіння майном іншої людини, часто провадить до інших серйозних гріхів (пор.1 Цар 21:1-19). Павло наголошує, що це є рівносильне ідолопоклонству (див. також  Кол 3:5). Спадщини - про це поняття сказано в Еф 1:13-14; 4:30:  "У ньому й ви, - почувши слово правди, благовість вашого спасіння, в яке ви повірили, - були запечатані обіцяним Святим Духом, 14 . що є завдатком нашої спадщини для повного визволення викуплених, на хвалу його величі... І не засмучуйте Святого Духа Божого, що ним ви назнаменовані на день відкуплення". Подібно, як колись Левіти в Старому Завіті, сьогодні усі віруючі є особливою дорогоцінною спадщиною Господа (див. Числ 3:12, 45; 8:14; Іс Нав 14:3-4; 18:7). Царстві - Павло говорить про царювання Христа по правиці Бога Отця (див. 1:20-22; пор. Рим 8:34; 1 Кор 15:24-27; Кол 3:1). Віруючі вже введені (беруть участь) в Його спасительне Царство (див. Еф 2:6; Кол 1:13-14), хоча вповні воно звершиться тільки в час Його другого приходу (1Кор 15:20-24; 2 Тим 4:1). Для Пала Боже Царство в його повноті - це вічне царство, в яке віруючі повністю увійдуть через воскресіння (1 Кор 15:50; 1 Сол 2:12), але цей досвід в деякій  мірі також можна вже переживати через дар присутності Святого Духа (Рим 14:17).

6. Нехай ніхто вас не зводить марними словами, бо, власне, через це спадає гнів Божий на синів бунтівливих. Не зводить ... бо, власне, через це - впродовж історії Церкви інколи з'являлися люди, які вважали, що вірні після свого одноразового навернення до Христа (див. 2 Тим 3:1-9; 2 Пт 2:1-3; Одкр 2:14, 20) вже не потребують покаяння й можуть жити життям, в якому не потрібно журитися наслідками своїх вчинків. Павло перестерігає, що така практика накликає гнів Божий в час суду (пор. Одкр 2:21-23). Синів бунтівливих - цей типово біблійний, єврейський вислів, змальовує людей, які звикло та норовисто перебувають у грісі й не визнають потреби покаяння, й таким чином засвідчують, що вони є дітьми диявола; це так звані "сини світу цього" які ведуть життя протилежне до "синів світла" (пор. Еф 2:2; також Йо 8:44; 1 Йо 3:10), подібно як Юда є "сином погибелі" (Йо 17:12).

7. Не майте, отже, нічого спільного з ними! Цими словами Павло не має на увазі, що християни не повинні мати жодного контакту з невіруючими, але закликає уникати єднання з ними в їхніх гріхах.

8. Ви були колись темрявою, тепер же - світлом у Господі: поводьтеся ж як діти світла. Поводьтеся ж як діти світла - поясненням цих слів можуть служити слова в 1 Йо 1:5-7: "А ось та звістка, що ми від нього чули й звістуємо вам: Бог - світло, й ніякої у ньому темряви немає. 6 . Коли ми кажемо, що маємо з ним спільність, а ходимо в темряві, то ми говоримо неправду й не чинимо правди. 7 . А коли ходимо у світлі, як він сам - у світлі, ми маємо спільність один з одним, і кров Ісуса Христа, його Сина, нас очищує від усякого гріха." (пор. також Пс 27:1; Іс 9:2; 42:6; 49:6; Йо 9:5; Дії 13:47; 26:18.

9. Плід світла є в усьому, що добре, що справедливе та правдиве. Плоди світла є подібними до плодів Духа, про які Павло згадує в Гал 5:22-23: "А плід Духа: любов, радість, мир, довготерпіння, лагідність, доброта, вірність, 23. тихість, здержливість..." Цей текст вказує, що коли ми справді маємо Св. Духа, Він виявляється в нашому житті саме вище переліченими плодами. Натомість коли ми противимося Св. Духові то  тоді живемо за пожаданнями плоті, й в нашому житті проявляються цілком інші плоди: "Знову кажу: Духом ходіте, і тіла пожадливостей не будете чинити; 17. бо тіло пожадає проти духа, і дух пожадає проти тіла. Вони суперечать одне одному, так що ви не можете робити того, що хотіли б. 18. А коли дух вас водить, то ви не під законом. 19. Учинки ж тіла явні: розпуста, нечистота, розгнузданість, 20. ідолослужба, чари, ворогування, свари, заздрість, гнів, суперечки, незгоди, єресі, 21. зависті, пияцтво, гульня і таке інше, про що я вас попереджаю, - як я вже й раніше казав, що ті, що таке чинять, царства Божого не успадкують" (Гал 5:16-21).

10. Шукайте пильно того, що Господеві подобається. Біблія дає нам загальні життєві принципи, однак послідовники Ісуса мусять вживати мудрість, щоб розрізняти, як застосовувати ці принципи до конкретних питань їхнього життя. Дуже великою допомогою в цьому питанні може послужити книга Приповідок, в якій можемо навчитися прикладів мудрого життя та як приймати правильні життєві рішення, які подобаються Господеві.

11. Не беріть участи в безплідних ділах темряви, а радше їх картайте, 12 . бо що ті люди потай виробляють, соромно й казати. 13 . Все, що ганиться, стає у світлі явним, а все, що виявляється, стає світлом. Картайте - означає або не схвалювати (засуджувати), або переконувати чи доводити щось до чиєїсь свідомості через аргументовану дискусію, в той сам час пильнуючи щоб уникати пустої балаканини, обмови чи образ інших людей. Натомість християни повинні демонструвати своїм життям та мудрим впливом один на одного, що діла темряви не можуть ігноруватися між святим Божим народом.

14. Тому говорить: «Прокиньсь, о сплячий, і встань із мертвих, а Христос освітить тебе!».

15. Тож, уважайте пильно, як маєте поводитися, - не як немудрі, а як мудрі. Тому говорить - ввідні слова не є прямим цитуванням Старого Завіту, але ймовірно об'єднаним відсиланням до кількох місць, а головно до Ісаї: "Устань, засяй! Зійшло бо твоє світло, слава Господня засяяла над тобою!" (Іс 60:1; див. також 9:2; 26:19).

16. використовуючи час, бо дні лихі. Використовуючи час - ця фраза є перекладом грецького  дієслова exagorazō,  котре може також означати "викуповувати" чи "придбати" - тобто ревно прагнути максимально використовувати наявний час й не давати йому пропасти. Християни мусять використовувати нагоду робити добро (пор. Пс 90:12). В цьому лихому віці, в якому дорога святості не завжди є відразу зрозуміла, особливо потрібна мудрість, щоб розпізнавати Божу волю, яку можемо пізнати зокрема через розважання над Божим Словом.

17. Тому не будьте необачні, а збагніть, що є Господня воля. Збагніть, що є Господня воля - це не означає, що хтось має намагатися пізнати таємничі Божі задуми. Йдеться про те щоб ми застосовували основні біблійні принципи у власному щоденному житті - тобто жили у відповідності до Його об'явленої волі (пор. Втор 29:29).   

18. І не впивайтеся вином, яке доводить до розпусти, а сповнюйтеся Духом. Вино було основним напоєм в стародавньому Середземноморському світі. Воно як правило було в стані бродіння, щоб зберегти його від перетворення в оцет. Сповнюйтеся Духом - як і раніше (Еф 4:28) Павло висловлює негативне  повчання поряд з позитивним закликом (що святі повинні робити). В той час, як вино опановує розум й руйнуючи відчуття пристойності провадить до пияцтва, то "сповнення Духом" провадить до самоконтролю (здержливості), водночас приносячи такі плоди як "любов, радість, мир, довготерпіння, лагідність, доброта, вірність, тихість" (Гал 5:22-23). Наказ "сповнюйтеся" - в оригіналі (в грецькій - plērousthe) відображає імператив в теперішньому часі, й не означає одноразове "наповнення", але постійну модель життя.

19. Проказуйте між собою вголос псалми й гімни та духовні пісні, співайте та прославляйте у серцях ваших Господа. Наповнення Духом спричиняє радісну похвалу через спів та прославу - це може відноситися насамперед до різних псалмів та гімнів, які знаходимо в старозавітному Псалтирі. Крім молитви Псалтирем є також інші літургійні  способи прослави, якими збагачувалася Церква впродовж двох тисячоліть своєї історії.

20. і дякуйте за все завжди Богові й Отцеві в ім'я Господа нашого Ісуса Христа. Молитися в ім'я Ісуса - означає молитися у вірі, довіряючи Йому як нашому посередникові перед Отцем (Йо 14:6; Євр 4:16; 10:20).

3. Значення для нас.

            День П'ятидесятниці - це день народження Церкви - нової дійсності, членами котрої стають нові люди - апостол Павло називає їх святими - дослівно "інакшими." Саме тому в цей празник в часі Св. Літургії ми читаємо уривок з послання до Ефесян (послання про те як виникає Церква та яка її природа), який дуже чітко говорить про те, що нашим найважливішим завданням є святе життя, яке випливає з нашої єдності з розп'ятим і Воскреслим Христом та сповнення Св. Духом. Сповнення Духом виявляється життям синів і дочок світла, - тобто життям, яке сповнене дуже конкретними знаками - плодами: любов'ю, радістю, миром, довготерпінням, лагідністю, добротою, вірністю, тихістю, здержливістю. Без цих "плодів" життя навколо нас стає не просто одноманітним, воно стає життям у темряві, життям без сенсу, життям в постійній загрозі та напруженні, життям в якому попросту немає місця для Бога. Таке життя потроху перетворюється на існування, якому найбільш відповідним окресленням в кінцевому результаті відповідає єдине, дуже страшне слово, - пекло.

            Цей празник, літургійні та біблійні тексти, окрім великої благовісті для нас та цілого світу, ставлять перед нами важливі запитання.

            Чи ми свідомі того, що отримали Св. Духа через Св. Тайни Хрещення та Миропомазання?

            Чи є в нас достатньо Духа, досить нового життя, щоб ті, хто слухає нас, бодай якось реагували на наші слова, та свідчення про Ісуса? 

             Якщо ні, то чому? Дух діє в якийсь інший спосіб, чи ми так успішно пригасили вогонь Духа, й не дбаємо про те щоб Ним наповнюватися, що з нашим духовним життям та нашим свідченям  нічого взагалі не відбувається?

о. д-р Юрій Щурко, УКУ

Немає коментарів:

Дописати коментар