ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

пʼятниця, 25 квітня 2014 р.

25.04.2014р. Б. / Чи мироточить ікона на Майдані? (+foto)

майдан ікони
Марійних образів на Майдані чимало. Побожний люд просить Богородицю про заступництво

Чутки потрібно перевіряти. Побожні чутки — тим більше. Тому, почувши про мироточіння ікони в молитовному наметі на Майдані у Києві, я зібралася туди.
 
Телебачення вже показало цей сюжет, і певне емоційно-психологічне напруження навколо «об’єкту дискусій» наростає. Ікони (їх дві, Марія і Ісус), які висять першими при вході до молитовного намету, привезені парафіянами з Новояворівська Львівської області. Як заведено у греко-католиків, вони вбрані у вишиті українські рушники. Щодо мироточіння, то чергові, які перебувають біля цих ікон, упевнені в цьому явищі «на всі сто двадцять відсотків». А якщо хтось підходить до ікони (і до їхніх слів) зі спокійним запитанням «чи справді тут  відбувається щось надзвичайне», той, відповідно, стороння людина. «У вас віри немає, от ви нічого й не бачите», — без тіні сумніву заявив мені чоловік, який сидів біля ікони. 

Свідчення вірян, котрі бачили обговорювану ікону від початку, як її привезли до молитовного намету, і до нинішнього дня, сходяться в тому, що у Немовляти Ісуса дуже опухли руки і ноги, причому настільки, що, наприклад, на правій долоні виразно можна вказати набухлу «фігуру», подібну до цифри 8. Крім того, ці люди вказують (дехто — навіть безпосередньо тикаючи пальцями в очі Немовляті) на появу червоного відтінку, так само як між пальцями рук Дитяти. Мовляв, червоної фарби на цій іконі в цих місцях не було. Чоловік пропонує нюхати ікону біля зображених ніг Немовляти: «Ну що? Пахне!»
ікона на Майдані
Що позитивного можна відзначити у цій події. Слабкий запах олії біля ікони відчувається — не мира, яке має особливий аромат, а щось подібне до звичайної соняшникової олії. Чи так пахне сама ікона, чи тільки вказане місце — на вулиці, під вітром, визначити важко, але певний запах, безумовно, є. Щодо появи червоної барви біля очей Немовляти, Богородиці та між пальцями рук Дитяти — варто мати добру консультацію фахівців з іконопису, оскільки можна як на доброму дусі сприйняти фізичне явище за надприродне, так і помилитися «в другий бік», ставлячись до надприродного як до звичайного. Привезені з Новояворівська ікони висять при вході до намету, їх мочило дощами, висушувало вітром, а вони написані на картоні (навіть не на дереві), по низу ікони виразно видно сліди буяння стихій. Щонайменше, здоровий глузд у таких випадках каже не поспішати і не влаштовувати побожний істерій. Олійні плями біля очей Немовляти помітити можна, вони маленькі, але подібні до тих плям, які я бачила, наприклад, на мироточивому образку Обличчя Ісуса Милосердного. Той образок був надрукований на звичайному крейдованому папері, і жодній смолі (як у разі ікон на дереві) просто не було звідки проступати. Однак за старань віруючих-чергових біля намету, які твердо переконані в мироточивості ікони і вказують на місця мироточення пальцями, безпосередньо туди тикаючи, — на зображенні могли і прості плямки виникнути. 

Що відверто негативного. Надмірна впевненість тих, хто «відповідає» за ікони, у чудесності події (і згадана моментальна «простановка діагнозу» щодо невіри того, хто не погоджується зі вказаним одразу і з захватом). Надмірна впевненість у теологічному розумінні того, що відбувається: наприклад, момент припухлості правої долоні Дитяти — помітний при певному куті освітлення і при певному куті погляду на ікону — пані Леся, греко-католичка зі Львівської області, пояснила: «Це проступила вісімка — знак числа безконечності». Про диплом теолога я її не запитувала. Далі, дивним є перенос уваги, який відбувся всередині молитовного намету. 

А саме: при вході до нього вже третій тиждень чергує моя знайома, парафіянка римо-католичка, колишня студентка Інституту св. Томи і співпрацівниця видавництва «Кайрос», Жанна Марущинець. Вона займається поширенням розаріїв. (До неї це робили інші волонтери.) Історія така, що понад рік тому одному священику, о. Петру Кобалю з Джублика, доброчинці з Італії подарували кілька мішків (дослівно) з вервичками-розаріями. Певний час він роздумував, для чого Бог таке робить і це би це мало означати. Натомість коли почалися серйозні події на Майдані, він зрозумів це як знак і вирішив привезти ті мішки з розаріями до Києва, аби їх роздавати людям. І не просто роздавати: Майдан повний розаріїв, розвішаних по пам’ятних місцях, нерідко їх беруть «як хрестики», а потім залишають тут же, як пам’ятний знак. Щоб люди не розхапували те, що роздають «за просто так», а потім не знали, що з цим робити, — о. Петро підготував молитовник «Благослови, душе моя, Господа», а волонтери підготували видруки «інструкцій» для молитви на Розарії. І роздавання вервичок відбувалося цей час по змозі усвідомлено, з поясненням для тих, хто приходив, що таке розарієва молитва, як нею молитися, як ставитися до вервички тощо. Саме цим Жанна і займається. Пожертвувані кошти використовувалися для поштових витрат, аби висилати розарії туди, звідки надходили прохання (зокрема, чимало міст Сходу України залишили свої прохання). Тепер же, особливо завдяки телебаченню, всенародна цікавість переключилася на ікони. Розарії перестали цікавити відвідувачів молитовного намету, а пожертвувані кошти призначаються переважно на харчі черговим біля ікони.
Жанна Марущинець
Чи справді на Майдані діється чудо, бо там була істинна і велетенська молитва, особливо в дні небезпеки, і люди цілком могли випросити явні знаки милості Господньої? Чи це прояви т. зв. народної побожності, щодо якої я, справді, віри не маю? Як і багато людей Церкви, мирян і священиків, я не поділяю захвату від явлення «Матері Божої на березі», як і від знайдення «хреста» на розтині пня чи на зрізі булки, або «образу Богородиці» на брудному склі. Таких «чудес» релігійна спільнота світу має щороку десятками, а насправді чудами присутності Божої виявляються одиниці на століття. І їх має розпізнати Церква. Того самого дня, учора, незадовго до мого приходу на Майдан, біля обговорюваної ікони побував о. Юзеф Костевський — вікарій парафії св. Олександра, екзорцист Києво-Житомирської дієцезії. Ми поговорили про цю подію. 

Для віри, загалом беручи, вона надмірного значення не має. Так, буває, Бог робить якісь очевидні й для всіх видимі чуда, інколи це потрібно для привернення уваги людей, комусь — для оживлення віри. Але по суті, такі події нічого до повноти нашої віри не додають, тому особливого ажіотажу влаштовувати не потрібно. Люди не раз дуже хочуть чудес і знаків; про таких Господь сказав, що не буде їм дано іншого знаку, ніж «знаку Йони»… Дехто каже: мовляв, я так би хотів побачити справжні Тіло і Кров Христа, а не хліб і вино у Причасті. Але ж це не може бути «справжнім», бо Тіло і Кров у Причасті ВЖЕ справжні. Чи так уже треба побачити плоть і кров замість облатки і вина — для того, хто і так знає, що наш Бог живий, істинний і присутній у Таїнствах? Так само і тут, і в інших випадках. Було, монашки попросили оцінити, чи не мироточить ікона в їхній каплиці. Священик приїхав, подивився: ікона була на вулиці, її внесли у теплу каплицю; ікона написана на сосновій дошці, дошка прогрілася, виступило трохи живиці. Десь так само може бути і тут. І в будь-якому разі, нема як скласти «авторитетну думку», доки та ікона висить на вулиці. Її потрібно забрати у приміщення, перевірити, як основа і фабри «поведуть себе» в інших умовах. Для визначення чуда природні чинники потрібно виявити і відкинути.
ікона низ
Чітко видно, як дощі вимочили цю ікону, які сліди залишила вода

Поза тим, аби перевірити, чи відбувається щось надприродне, Церква має дати завдання спеціальній Комісії з надзвичайних справ. У нашій дієцезії такої комісії немає точно. Чи така є при Конференції єпископату, а чи її створюють окремо, з конкретної нагоди? Цілком можливо, що створюють, бо дивним будо би існування «постійної комісії з чудес»… Але з боку Римо-Католицької Церкви ніяка офіційна оцінка цього явища не може бути видана, бо, по-перше, немає Комісії, яка була би уповноважена це зробити (у Церкві не є «офіційним голосом» кожен будь-хто, хто щось про щось скаже!). А по-друге, аби провести таку оцінку, Комісія мала би забрати ікону з Майдану і почати своє розслідування — а обговорювану ікону привезли греко-католики з Західної України, отож з боку РКЦ неможливо просто так «прийти і взяти», є певні рамки юрисдикцій. 

І в будь-якому разі, сказав на завершення екзорцист Києво-Житомирської дієцезії, потрібно пам’ятати, що не чуда і знаки важливі, а віра, яка єднає душу з Богом. «’Якби вам сказали — там Господь, чи отам Господь, не біжіть’. Отож якби мені зараз сказали, що по Майдані особисто Христос ходить, то я би не пішов дивитися на «цікавинку». Бо я знаю і вірю, що мій Бог — у Пресвятих Дарах, у моєму храмі, й мені немає потреби бігати шукати підтверджень своєї віри».
ікона Христа
Парний до марійного образу, який висить ліворуч біля входу до молитовного намету, — образ Ісуса Христа. Щодо нього мироточення не помічено.


Джерело:  КРЕДО

Немає коментарів:

Дописати коментар