ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

субота, 5 квітня 2014 р.

05.04.2014р. Б. / Коментар Євангелія на 5-ту Неділю Великого посту (Мк 10, 32-45)

32 Вони були в дорозі, простуючи в Єрусалим. Ісус ішов перед ними. І дивувались вони й, ідучи за ним, страхалися. І взявши знову дванадцятьох, почав їм говорити, що має статися з ним: 33 “Оце йдемо в Єрусалим, і Син Чоловічий буде виданий первосвященикам та книжникам, і засудять його на смерть, і видадуть його поганам; 34 і насміхатимуться з нього, плюватимуть на нього, бичуватимуть його й уб’ють, він же по трьох днях воскресне.” 35 Яків же та Йоан, сини Заведея, підходять до нього та й кажуть йому: “Учителю, хочемо, щоб ти нам зробив те, чого попросим.” 36 Він же їм відповів: “Що хочете, щоб я зробив вам?” 37 “Зволь нам, – ті йому кажуть, – щоб ми сиділи: один праворуч, другий ліворуч від тебе у твоїй славі.” 38 Ісус же сказав їм: “Не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку я п’ю, і христитися хрищенням, яким я хрищусь?” 39 Ті йому відповіли: “Можемо.” Ісус сказав їм: “Чашу, яку я п’ю, питимете, і хрищенням, яким я хрищуся, христитиметесь. 40 Сидіти ж праворуч від мене чи ліворуч, – не моя річ вам дати, а кому приготовано.” 41 Почули про те десятеро, тож обурились на Якова та Йоана. 42 Тоді Ісус прикликав їх і сказав їм: “Ви знаєте, що ті, яких вважають князями народів, верховодять ними, а їхні вельможі утискають їх. 43 Не так воно хай буде між вами, але хто з-між вас хоче стати великим, хай буде вам слугою, 44 і хто з-між вас хоче бути першим, хай буде рабом усіх. 45 Бо й Син Чоловічий прийшов не на те, щоб йому служити, лише щоб служити й віддати своє життя як викуп за багатьох.”

I. Контекст 

            Для того щоб правильно відчути наміри та “дух” Євангелиста Марка, важливо ознайомитися з основними елементами його богослов’я та розуміння особи Ісуса. В коментарі на Євангеліє Хрестопоклонної неділі я вже представив коротке впровадження, яке допоможе краще розуміти Євангеліє від Марка, однак для зручності нижче знову подаю ці думки, які зроблять ефективнішим читання будь-якого уривку в Марка.

В цьому Євангелії постійно підкреслюється думка про страждання Ісуса та доктрина хреста. Історія страстей охоплює близько третини описів, а її сліди є в найраніших пластах Євангелії. Багато прообразів у служінні Ісуса чекають свого сповнення у Його Воскресінні (напр. воскресіння доньки Яіра). Одним з намірів Марка, є підкреслити людськість Христа (ніколи однак не залишаючи без свідчення Його Божество). Ісус представлений як Той, хто любить та гнівається, жаліє і сумує, зітхає (7:54; 8:12; 10:21), аж до звичайних людських немочей: втома, непритомність, страх[1].

В цьому Євангелії Ісус часто забороняє свідчити про Свої чудесні діяння, що створює відчуття певної таємничості. Мовчазність Ісуса можна пояснити тим, що апостоли неправильно розуміли природу месіанства Ісуса, а зокрема триразове заповідання смерті (8:31-33; 9:30-32; 10:32-34) – все це є так звана Месіанська таємниця[2], яка має на меті спростувати вузьке націоналістично-політичне бачення особи Месії.

Євангеліє від Марка є єдиною об’єднаною історією в якій центральною особою є Ісус, а апостоли відіграють допоміжні ролі. Значення кожної сцени з їх участю розуміється в тісному зв’язку відношення до інших сцен. Ісус кличе чотирьох апостолів (1:6-10) і наказ слідувати за ним стає нормою, згідно котрої читач може оцінювати учнів. Після 8:34 аж до 14 глави можна зауважити поступове падіння учнів через їх нерозуміння[3]. Тому однією з тем Марка є дорога учня Христового, яка означає дорогу несення хреста (8:34), хрещення стражданням та пиття чаші (10:38)[4].

Не важко зауважити, що найбільші об’явлення про Христа  ставалися саме тоді, коли доходило до піку їхнє нерозуміння апостолами (саме в цьому контексті, коли учні думають про абсолютно протилежні речі Ісус, тричі провіщає про Свої Страсті та Воскресіння)[5]. Теодор Віден зауважує, що в Марка є присутні наступні головні групи характерів: всюдисущі натовпи, релігійні провідники, апостоли та Ісус, – через зрозуміння ролі котрих знаходимо ключ до розуміння Євангелія[6]. Між Ісусом та релігійними лідерами є постійний конфлікт, який щораз то більше спалахуючи, створює певну драматичну напругу[7]. Простий народ створює позитивний контраст відносно релігійних лідерів: з запалом слідує за Ісусом, з ентузіазмом слухає його навчання, відповідає з очікуванням на його оздоровчу силу. Найважче є інтерпретувати поведінку апостолів – хоч вони і були героями ранньої Церкви, проте в Марковій драмі іронічно показані екстремально бідними своїм розумінням Ісусового вчення та служіння. Це не зрозуміння призводить до сну в Гетсиманії (Мк 14:32-42) та прикрого наслідку – зради та втечі.

Більшість науковців розпізнають у Марка поділ на дві головні частини:
1) Мк 1-8:26 (8:30) – де після короткого вступу (1:1-13), описано служіння в Галилеї (1:14-7:23) та поза нею (7:24-8:26 (8:30)).
2) Мк 8:27(8:31)-16:20 – де описані подорож до Єрусалиму (8:27-10:52), служіння в Єрусалимі (11:1-13:37) та Страсті й Воскресіння (14:1-16:20)[8].

Ядром Євангелії та місцем до якого прямують усі її думки є розповідь про Страсті та Воскресіння[9]. Через структуру Євангелія у вигляді релігійної драми виражена думка автора[10]. Читаючи це Євангеліє, легко зауважити відчуття напруги, яке тут підвищується не тільки механічним способом (таким як дванадцятиразове повторення слова εὐθὺς – “негайно”), але також періодичним протиставленням виклику і відкинення, визнання і заперечення, котрі разом створюють відчуття есхатологічного наближення та наголошують на важливості відповіді віри.

Богословський інтерес автора також відображено через описи географічної полярності між Галилеєю та Єрусалимом[11]. В Марка Ісус починає своє служіння в Галилеї (1-10), а Його остаточне протистояння з юдейськими лідерами стається в Єрусалимі (11-15)[12]. Рух з Галилеї до Єрусалиму є також дуже важливим для богослов’я Марка. Оскільки Ісус помирає в Єрусалимі, то опис Його перебування тут займає одну третю Євангелії, а останній день – одну шосту[13]. Крім того, читаючи Євангеліє, можна прослідкувати поступове зростання нерозуміння апостолами, хто був Ісус: 1:16-8:26: учні не розуміють ким є Ісус; 8:27-33 – неправильна концепція апостолів у розумінні месіанства Ісуса; 14:10 і далі – через рішення Юди зрадити Ісуса, фактично відкидається ідея страждаючого Месії, а в Гетсиманії всі апостоли зі страху покидають його[14].

Уривок в Мк 10:32-45 розміщений в другій частині Євангелія Мк 8:27(8:31) – 16:20 – яка описує подорож Ісуса до Єрусалиму (8:27-10:52), служіння в Єрусалимі (11:1-13:37) та Страсті і Воскресіння (14:1-16:20). Це  третій і останній уривок, який містить провіщення Ісуса про Його Страсті та Воскресіння, які є своєрідною богословською серцевиною  наративу в Мк 8 – 10. Цей уривок також повторює певний зразок висловлювань, які містяться в двох попередніх  провіщеннях розміщених в Мк 8:31–9:1 та 9:30–35. Текст Мк 10:32-45 містить в собі дві взаємопов’язані тематичні одиниці: Ісус втретє провіщає Свої Страсті та Воскресіння (10:32-34) та повчає учнів про те хто може бути першим в Божому Царстві (10:35-45). Останній вірш уривку – 10:45 – є своєрідною серцевиною розуміння особи Ісуса Євангелистом Марком: “Бо й Син Чоловічий прийшов не на те, щоб йому служити, лише щоб служити й віддати своє життя як викуп за багатьох.”

II. Текст та короткий коментар.

1. Третє провіщення Страстей та Воскресіння (Мк 10:32-34)

32. Вони були в дорозі, простуючи в Єрусалим. Ісус ішов перед ними. І дивувались вони й, ідучи за ним, страхалися. І взявши знову дванадцятьох, почав їм говорити, що має статися з ним: – Марко відзначає, що коли Христос і апостоли входили в Єрусалим, де Христос мав перетерпіти мученицьку смерть, Христос ішов попереду апостолів, немовби підбадьорюючи їх, а вони жахалися й були надзвичайно здивовані Його відвагою. Під словами “вони… ідучи за ним, страхалися”(οἱ δὲ ἀκολουθοῦντες ἐφοβοῦντο) мається на увазі також і людей, які співчували Христові (не апостлів) й слідували за Ним до Єрусалиму. Учні та інші люди боялися, слухаючи промови Христа про смерть, яка чекала на Нього в Єрусалимі. Окрім того навіть незважаючи на очікування прийдешнього Царства, учні усвідомлювали небезпеку відвідин Єрусалиму і зіткнення з релігійною владою. Можливо, вони добре знали єврейське передання про страшну війну, яка повинна вибухнути перед остаточним встановленням Царства Месії – війну в якій єрусалимські вожді, як і римляни, виступлять на стороні сил зла (пор. Сувої Мертвого моря). Втім, якщо учні й довіряли єрусалимським вождям, у них були підстави побоюватися римлян, що стояли гарнізоном в Єрусалимі.

33. «Оце йдемо в Єрусалим, і Син Чоловічий буде виданий первосвященикам та книжникам, і засудять його на смерть, і видадуть його поганам; 34 . і насміхатимуться з нього, плюватимуть на нього, бичуватимуть його й уб’ють, він же по трьох днях воскресне.» – В цих двох віршах Ісус вперше дуже детально описав Своїм учням майбутні події. Цей пророчий план, чітке сповнення якого можна побачити в подальшій розповіді Марка, свідчить про те, що перед нами більше ніж просто Людина:
1. “Оце йдемо в Єрусалим” (11:1-13:37).
2. “Син Чоловічий буде виданий первосвященикам та книжникам” (14:1- 2.43-53).
3. “Засудять його на смерть” (14:55-65).
4. “Видадуть його поганам” (15:1).
5. “Насміхатимуться з нього, плюватимуть на нього, бичуватимуть його й уб’ють” (15:2-38).
6. “Він же по трьох днях воскресне” (16:1-11).[15]

Фрази на кшталтплюватимуть на нього,”- вказують на велике презирство та зневагу, яку перенесе Ісус. Однак учні нерозуміли суті цих подій. З контексту Дан 7:13-14, де говориться, що Бог віддасть Своє Царство тому, хто подібний до Сина Чоловічого, виявляється, що прославлянню передуватиме страждання під владою нечестивого земного правителя (Дан 7:18-27; 9:32). Сучасники Ісуса не пов’язували свої очікування Месії з неминучим стражданням; щоб зрозуміти звістку Ісуса, люди повинні були зробити радикальну переоцінку цінностей та переглянути багато своїх уявлень[16].

2. Першість у служінні Мк (10:35–45)[17]
 
35 . Яків же та Йоан, сини Заведея, підходять до нього та й кажуть йому: «Учителю, хочемо, щоб ти нам зробив те, чого попросим.» 36 . Він же їм відповів: «Що хочете, щоб я зробив вам?» 37 . «Зволь нам, – ті йому кажуть, – щоб ми сиділи: один праворуч, другий ліворуч від тебе у твоїй славі.» – Яків та Іван претендували на ролі найближчих помічників царя у земному царстві; ці їхні устремління відображають популярність уявлень про Месію та Царство Боже, які Ісус неодноразово відкидав як невірні.

38 . Ісус же сказав їм: «Не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку я п’ю, і христитися хрищенням, яким я хрищусь?» – В цьому та інших місцях Ісус говорить про хрест, як про неминучу чашу (14:23, 24, 36), – можливо, у цьому можна побачити алюзію на чашу гніву або суду Господнього в Старому Завіті (Пс 74:9; Іс 51:17-23; Єр 25:15-29; 49:12; Плач 4:21; 3ах 12:2). Хрещення Ісуса в певній мірі служить прообразом Його смерті.

39 . Ті йому відповіли: «Можемо.» Ісус сказав їм: «Чашу, яку я п’ю, питимете, і хрищенням, яким я хрищуся, христитиметесь. 40 . Сидіти ж праворуч від мене чи ліворуч, – не моя річ вам дати, а кому приготовано.» – Місця по обидві сторони від царя на престолі (особливо справа від нього) були найпрестижнішими в будь-якому царстві. Але Ісус, можливо, має на увазі тих, хто буде з Ним на хресті, праворуч і ліворуч (15:27). Яків пізніше став першим мучеником з Дванадцяти (Дії 12:2), а Йоан, згідно з церковним переданням, дожив більше ніж до дев’яноста років.

41 . Почули про те десятеро, тож обурились на Якова та Йоана. 42 . Тоді Ісус прикликав їх і сказав їм: «Ви знаєте, що ті, яких вважають князями народів, верховодять ними, а їхні вельможі утискають їх. – Інші десять учнів обурились на Якова та Йоана, що спробували їх випередити. Але їх обурення свідчило про те, що у них був той же дух. Це дало можливість Ісусові викласти їм прекрасний урок про панування в Божому Царстві, яке кардинально відрізняється від загальноприйнятого. Євреї добре уявляли, як влаштована система влади в язичників: близькосхідні царі з найдавніших часів претендували на роль богів і були тиранами; грецькі правителі сприйняли цю модель влади і втілили її на більшій частині території Східного Середземномор’я. Римський імператор і його намісники в провінціях (які зазвичай зневажали місцеве населення), з їх грубою силою і схильністю до тиранії, належали до тієї ж категорії володарів. Нагадування Ісуса про те, що прагнення до влади властиве “народам” (тобто язичникам) рівносильне попередженню, що учням не слід виношувати подібні прагнення та плани; єврейські вчителі часто використовували язичницькі звичаї в якості негативних прикладів .

43 . Не так воно хай буде між вами, але хто з-між вас хоче стати великим, хай буде вам слугою, 44 . і хто з-між вас хоче бути першим, хай буде рабом усіх. – Ісусове визначення величі як рабського служіння звучало парадоксально; незважаючи на те що єврейський закон наказував гуманно поводитися з рабами, вільні євреї, як і погани, ставилися до рабів як до людей другого сорту.

45 . Бо й Син Чоловічий прийшов не на те, щоб йому служити, лише щоб служити й віддати своє життя як викуп за багатьох.» – Цей вірш є ключовим для цілого Євангелія від Марка, й є своєрідним богослов’ям в мініатюрі, – картиною найвеличнішого життя, яке коли-небудь знав світ (Таку ж ключову роль відіграють окремі вірші в інших євангелистів: Мт 28:18-20; Лк 19:9-10; Йо 10:10). Називаючи себе “слугою” і стверджуючи, що Його місія полягає в тому, щоб “віддати Своє життя як викуп за багатьох”, Ісус ототожнює Себе зі страждаючим Слугою з Іс 53:10-12. Місія Слуги була призначена для всього  Ізраїлю (Іс 41:8; 43:10; 44:2,21; 49:3), але через своє відступництво Ізраїль не зміг її виконати (42:19). Тому той, хто виконає це завдання, відродить Ізраїль і принесе світло  язичникам (Іс 49:5-7; 52:13-53:12). Ймовірно, до Нього ніхто не відносив цей уривок до Месії, тому Ісус намагається наповнити новим змістом уявлення учнів про Його месіанську місію.

            Про “багатьох” згадує також апостол Павло в Рм 5, 15 – під “багатьма” тут, як і в Сувоях Мертвого моря, можуть матися на увазі тільки обрані; але якби Павло в Рм 5:15 дійсно мав це на увазі, він би неодмінно уточнив, що і вибрані були прокляті в Адамі. Більш ймовірно, що “багато” – це алюзія на Іс 53:11, де сказано, що страждаючий Слуга  виправдає “багатьох”, принісши себе в жертву за них. Всі, хто в Адамі, від народження грішники; всі, хто у Христі, за допомогою істинного  хрещення (Рм 6:4) стають праведними.

III. Прагматичний аналіз (значення для сучасників Ісуса та для нас).[18]

            Про що ми думаємо, згадуючи страсті Ісуса? Хтось пригадує часто повторювані в церкві піснеспіви. Хтось уявляє зображення хреста, розп’яття, яке знаменує страждання і скорботу Ісуса, розраду й надію в нашій скорботі й стражданні. Дехто замислюєтеся над людською жорстокістю, яка здатна винайти подібний вид страти, над жорстокістю, яка і нині плямує створений Богом світ.

            Ще інші, бачать як тісняться біля хреста люди – хтось знущається над помираючим, а хтось плаче. Можливо, в цій подумки намальованої картині знайшлося місце і для вас, ви теж присутні біля підніжжя хреста, і бачите, як Він вмирає. Зараз Марко приступить до повісті про смерть Ісуса. Він хоче, щоб в нашій свідомості збереглося кілька образів, які допоможуть нам охопити весь сенс події – для самого Ісуса, для Ізраїлю, для світу і особисто для нас. У цьому епізоді він сіє насіння, з яких проростуть ці образи. У наступних розділах насіння почнуть набухати, проростуть і дадуть плід, коли Ісус розділить з учнями останню трапезу, молитиметься в Гетсиманському саду, постане перед владою і, нарешті, помре. На цьому етапі євангельської оповіді краще розглядати зародки майбутніх подій одну за одною.     Вже втретє Ісус урочисто попереджає учнів про Свою прийдешню долю. Кара не застане Його зненацька – це невід’ємна частина покликання, яке Він усвідомлює, найпізніше, з тих пір, як в момент Його хрещення пролунав голос, який повторив пророцтво Ісаї – до цього пророцтва Він тепер повертається докладніше. Основна частина Книги Ісаї (глави 40-55) присвячена,- поряд з Богом, – якомусь помазаникові, або Месії, який страждає і вмирає за гріхи Ізраїлю та всього світу. Це “Слуга Господній”, і наприкінці цього епізоду Ісус знову повертається до Іс 53, четвертої “пісні Слуги Господнього, в якій з трепетом і благоговінням прославляється Його відкупительна смерть. Багато сучасних коментаторів настільки вражені цим фактом, що вважають неможливим, щоб Ісус так обдумано і зосереджено говорив про власну смерть. Також і Його послідовникам це здавалося неймовірним – ось друге “насіння”, яке закладає в цьому епізоді Марко.

            Учні Ісуса не могли повірити, що саме з таким наміром Він вів їх до Єрусалиму. Це ж немислимо, це страшно! Мислителі наступних століть намагалися знайти способи переказати життя Ісуса таким чином, щоб хрест не кидав тінь на всю історію. У наші дні ці спроби тривають. Але в серці справжнього християнства завжди звучали ці слова Ісуса – він повинен померти на хресті, і ця смерть – кульмінація усвідомленого покликання. Знову і знову нам твердять, що це ознака справжнього християнства – компроміс із владою. (Тим більше, що образ хреста використовувався часом для заохочення приватного благочестя на шкоду світовим перспективам.) Насправді, це неправда. Ось третє “насіння”, посіяне в цьому епізоді Марком.

            Яків та Йоан мріяли про те, що месіанське паломництво в Єрусалим перетвориться на тріумфальний хід і вони сядуть по праву і ліву руку Ісуса, коли Він займе свій престол. Хіба вони не чули Його слів про страждання, смерть, воскресіння? Чули, але прийняли грізне попередження за метафору, щось на кшталт: “Нам доведеться нелегко, але в результаті ми переможемо.” Для Марка, як і для Ісуса, розп’яття – НЕ сумний епізод, який потрібно пережити на шляху до щасливого кінця. Жертва Ісуса і є єдиним Божим способом перевернути з ніг на голову мирську владу і правління. Наприкінці свого монологу Ісус цитує Пісню Слуги: “… дати душу свою як викуп за багатьох“, і стверджує думку, з якою явно погодився б Ісая: Царство Боже перевертає всі світські уявлення про владу і славу з ніг на голову, вивертає їх навиворіт.

            Це перше в тексті Марка розгорнуте й повне висловлювання про суть хреста в даній ситуації звучить в першу чергу як політичне твердження. Сенс хреста не зводиться тільки до прощення наших гріхів Богом через смерть Ісуса (хоча, зрозуміло, це – важлива складова). Це Божий спосіб привести нас і весь світ до порядку, а тому хрест кидає виклик будь-якій системі, яка також претендує на порядок і справедливість, а вміє тільки одне: ставити одних людей вище за інших. Яків та Йоан неправильно розуміють наміри Ісуса з тієї ж самої причини, з якої багато мислителів наступних століть, аж до нашого часу, відчайдушно намагаються знайти якийсь спосіб зберегти Ісуса, але викинути хрест розп’яття, який піддає сумніву всю нашу славу і гордість. Ось він, політичний сенс служіння Ісуса – і вельми небезпечний політичний сенс.

            Бесіда Ісуса з цією честолюбною парочкою стає четвертим “насінням”, посіяним для нас Марком: “Чи можете пити чашу, яку я п’ю, або хрещенням, яким я хрещуся, хреститися?” Напружені, важкі слова. “Чаша” – чи це не чаша Божого гніву, про яку пророкував Єремія? Зараз, як і в Гетсиманському саду (14:36), Ісус стоїть обличчям до обличчя з грізною реальністю: зло, яке переповнило весь світ й Ізраїль особливо, ось-ось накличе справедливу Божу кару. Ця кара завжди приймає конкретні форми: у Старому Завіті на Боже місто і Божий народ обрушуються ворожі навали. Місія Ісуса – прийняти всю силу цього гніву на себе. “Хрещення” нагадує нам про те, з чого почалася вся історія.

            Хрещення, прийняте Ісусом від Йоана, відкриває Його покликання страждаючого Месії, з якого починається новий народ Завіту, і Його смерть, яка невідступно насувається – також хрещення, занурення в безодню смерті, яка омиє гріх. Деякі з перших християн саме так розуміли власне хрещення та його зв’язок з хрещенням Ісуса (Рим 6:3-11; Кол 2:11-15). Якщо ми намагаємося побачити смерть Ісуса очима Марка, то в першу чергу потрібно дозволити зав’язатися і прорости цим “насінинам.”

            І останнє “насіння” – слова Ісуса про тих, хто сяде по праву і ліву руку від нього. Яків та Йоан самі не знають, чого просять, але хай читач Марка протримається ще кілька напружених глав, і йому відкриється сенс. Коли Ісус “засяде у славі” і двоє будуть по праву і по ліву сторони від нього, це буде – на хресті. Марко залишив нам виразну, приголомшливу картину і справжньої слави Царства, і справжнього змісту цієї смерті. А тепер він буде ретельно поливати свої насіння, і чекати, поки вони проростуть.

            Ми ж, в трепетному очікуванні плодів, зосередимося знову на одній з головних тем цих глав Марка – слідуванні за Ісусом. Придивившись до намальованої для нас картини, ми теж можемо здивуватися, злякатися і відсахнутися. Але Ісус здійснює свій шлях до Єрусалиму, перевертаючи з ніг на голову всі мирські цінності, систему влади та її противаг, віддаючи своє життя в жертву за багатьох. Щоб прийняти його жертву, нам залишається одне – слідувати за Ним.

            Насамкінець хочу навести як приклад для наших роздумів, кілька думок Отців Церкви про цей уривок. Текст навчає, що ми не повинні просити привілеїв в Царстві без готовності померти за нього (Йоан Золотоустий). Сини Заведея, не помилилися в тому, що вони були особливими реципієнтами Його любові, однак вони помилялися, в уявленнях, що це можливе без ціни (Йоан Золотоустий, Беда). Тільки через особисте упокорення можна увійти в славу Господа (Августин). Історія мучеників показує, що багато з них були беззастережно готові пити цю ж чашу з Господом, щоб постраждати і померти за правду (Полікарп). Мучеництво є одним з видів хрещення, у Ньому любов Отця через Сина діє щоб поховати старе гріховне життя і підняти віруючого до нового життя через Святого Духа (Йоан Золотоустий). Як Христос воскрес без зусиль з води бувши похованим в ній, так і ми піднімаємося з Ним вмерши для гріха. Він розділив з нами наше покарання, але не наш гріх (Августин). Його незрівнянна праведність, освячення, спасіння і воскресіння всі стали нашими завдяки вірі (Григорій Богослов). Без Його втіленого приниження, тільки ангели знали б Його особу (Йоан Золотоуст).[19]

о. Юрій Щурко

[1] Ryken L. The New Testament in literari criticism. Frederick Ungar Publishing Co., New York USA 1984. – C.220.
[2] Robert A. and Feuillet A., Introduction to the New Testament. – New York, Desclee company,1965. – С.209.
[3] Ryken L. The New Testament in literari criticism. Frederick Ungar Publishing Co., New York USA 1984. – C.236. Марко починає описувати їх у негативному світлі і зовсім не випадково обрамлює стан нездатності апостолів бачити і чути (8,18) історіями оздоровлень сліпого та глухого чоловіків(7,31-32;8,22-26) Три проголошення про страсті стає базою з котрої починається наростання кульмінації. Апостоли не розуміють жодного з передбачень і попри Ісусові корекції доходить до втечі апостолів та їх заперечення знайомства з Ісусом замість смерті та чувань у Гетсиманії.
[4] Martin R. Mark Evangelist and Theologian. – Michigan, Zondervan Publishing House. – С. 112.
[5] Ryken L. The New Testament in literary criticism. Frederick Ungar Publishing Co., New York USA 1984. – C.190.
[6] Там же. – С.223.
[7] Там же. – С.223.
[8] Cranfield C. E. B. The Gospel according to ST. MARK  Cambridge, University Press 1972. – С. 13.
[9] Ryken L. The New Testament in literary criticism. Frederick Ungar Publishing Co., New York USA 1984. – С.215.
[10] Там же. – С.217.
[11] Там же. – С.75.
[12] Ryken L. The New Testament in literary criticism. Frederick Ungar Publishing Co., New York, USA 1984 . – С.219.
[13] Там же. – С.220.
[14] Ryken L. The New Testament in literari criticism. Frederick Ungar Publishing Co., New York, USA 1984 . – С.219.
[15]MacDonald, W., & Farstad, A. (1997, c1995). Believer’s Bible Commentary : Old and New Testaments (Mk 10:32 -34). Nashville: Thomas Nelson.
[16] Кинер К. Библейский культурно-исторический комменарий в 2ч.: Пер. с англ. Ч.2. Новый Завет. СПб.: Мирт, 2005, 132.
[17] Думки в цій частині взяті з Кинер К. Библейский культурно-исторический комменарий в 2ч.: Пер. с англ. Ч.2. Новый Завет. СПб.: Мирт, 2005, 132-133.
[18] Ця частина коментаря взята з Райт Н. Т., Марк. Евангелие. Популярный комментарий/ Пер. с англ.(Серия “Читая Библию”). – М.:, ББИ, 2008, 122-126.
[19]Oden, T. C., & Hall, C. A.  Mark. Ancient Christian Commentary on Scripture NT 2. Downers Grove, Ill.: InterVarsity Press. 2005,  149.

Немає коментарів:

Дописати коментар