ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

вівторок, 4 лютого 2014 р.

04.02.2014р. Б. / Папа Франциск: Державний муж не спекулює ні Божим ім’ям, ні своїм народом

Не вживати Бога і людей для самозахисту в хвилинах труднощів, а завжди обирати шлях вручення себе Господеві закликав Папа Франциск під час проповіді, виголошеної в каплиці резиденції «Дім святої Марти» у понеділок, 3 лютого 2014 р., у якій він коментував біблійну розповідь про те, як Авесалом повстав проти свого батька Давида.

Цар Давид переживає випробування «великою зрадою». Причиною його смутку є й те, що також народ повстав проти царя. Якою ж є його поведінка перед обличчям цієї синівської зради? Насамперед, як підкреслив проповідник, Давид, державний муж, «оцінює дійсність такою, якою вона є», усвідомлюючи, що війна може бути жорстокою, викликавши багато смертей, а тому «вирішує не спричиняти смерті свого народу». Він міг воювати проти війська свого сина у Єрусалимі, але постановив не руйнувати Святого Міста. Отож, щоб захиститися, він не зловживає ні Богом, ні своїм народом, що є виявом його любові до Бога і до свого люду.

Вирішивши втекти, цар Давид чинить наступний крок, який має покаянний характер. Він виходить на гору «плачучи», знявши взуття, і такий покаянний шлях чинять всі люди, які залишилися при ньому. Святіший Отець зауважив, що під час цього покаяння цар міг думати про багато різних речей, про свої численні гріхи, усвідомлюючи, що він також не є «невинним». Очевидно, зрада сина не є справедливою, але він також усвідомлює, що не є святим, а тому обирає шлях покаяння. «Давид, – підсумував Папа, – погоджується на траур та плаче. Коли щось подібного трапляється в нашому житті, то ми, інстинктивно, завжди намагаємося виправдовуватися. Давид, натомість, не виправдовується, він – реаліст, тому намагається зберегти Божий ковчег та свій народ, а тому йде покутничим шляхом. Він – великий муж: великий грішник і великий святий. Як ці дві речі можуть поєднуватися? Лише Богові це відомо!».

Під час цього покаянного походу трапилася ще одна подія. Семей, родич царя Саула, вийшов назустріч Давидові, проклинаючи його та кидаючи камінням у нього та тих, що його супроводжували. Один з друзів Давида хотів вбити цього чоловіка, але цар зупинив його, замість помсти обираючи ввірення у Божі руки. «Може, Господь, – каже він, – зглянеться на моє горе й віддасть мені добром замість сьогоднішнього прокльону».

Святіший Отець зауважив, що приклад Давида може допомогти і нам, що також часто переживаємо хвилини темряви і випробування: «Відрадно почути й побачити ці три наставлення: мужа, який любить Бога, любить свій народ і не торгується ними, мужа, який знає, що є грішником і чинить покаянння, мужа, який впевнений у своєму Бозі та ввіряється Йому. Давид є святим, ми вшановуємо його, як святого. Просімо, щоб він навчив нас такого наставлення у поганих хвилинах життя», – підсумував Папа Франциск.

Текст із сторінки http://uk.radiovaticana.va


Джерело:   Воїни Христа Царя

Немає коментарів:

Дописати коментар