ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

середа, 25 грудня 2013 р.

25.12.2013р. Б. / Ліки від подружньої застуди

від застуди
Багатьох із нас у подружжі супроводжує невпинне відчуття браку часу на те, щоби побути удвох, надто ж якщо виховуємо дітей і маємо роботу, яка поглинає…
 
Ось один із найбільших парадоксів, пов’язаних із подружжям і наші часи: якщо ви й надалі важливі одне для одного, то швидше за все, вам бракує часу для вас самих. Ті подружжя, які не прагнуть проводити більше часу один з одним, певно, вже не кохають один одного так сильно. Відчувають полегшення, коли перебувають на віддалі. Однак багатьом із нас, одружених, бракує часу на те, щоби бути удвох… Дивно: навіть якщо люди незадоволені деякими аспектами свого зв’язку, то прагнуть більше бути разом, аби переконатися, чи може це зробити так, що їхні взаємні стосунки покращаться. 

Чому це так? Бо конкуренція, яка бореться за наш щоденний час, набагато більше асертивна, ніж ми стосовно своїх подружжів. Вище згадувалися діти, які є головними конкурентами у боротьбі за наш час. А ще є праця, розклад дорослої людини, особисте хобі, відпочинок, телебачення й інтернет. Більшість із нас відмовляється від власного подружжя заради комбінації оцих «партнерів життя». 

Подружня застуда
 
Я згадав про страждання через брак спільно проведеного часу. Переважно хтось один із подружжя відчуває його сильніше, ніж другий, і це провадить до того, що мій наставник на подипломному навчанні Роберт Райдер називав «подружньою застудою» — цикл переслідування/віддалення. Це ще називають схемою «прагнення/відступ». Таке з’являється, коли один із подружжя відчуває хронічне незадоволення, викликане недостатньою глибиною зв’язку, і силкується заохотити партнера проводити більше часу разом. (Може йтися і про інші справи: наприклад, про розмови чи секс, — однак час посідає тут центральне місце.) 

Коли сторона, яка чогось прагне, тобто переслідувач, вимагає більшої кількості часу, — той, хто віддаляється, відчуває загрозу втрати незалежності й замикається. Він не тільки не присвячує більше часу, але емоційно ще більше віддаляється. Це викликає страх у переслідувача, який починає сильніше домагатися збільшення спільного часу та поглиблення зв’язку. Це, своєю чергою, викликає паніку в того, хто віддаляється, який побоюється, що компроміс призведе до підкорення необґрунтованим прагненням, отож дистанціюється ще більше. 

Із плином часу деякі версії цього змагання стають у подружжях всезагальними. Найчастіше зустрічається ситуація, коли дружина добивається більше часу, проведеного разом, а чоловік є тим, хто віддаляється. У більшості випадків вдається запанувати над цією схемою раніше, ніж вона стане надмірно руйнівною, однак декому ніколи не вдається виключити її зі свого життя. Сумно те, що той, хто віддаляється, часто щиро хотів би проводити більше свого часу зі співподругом, але ніколи не зумів виразити своє прагнення. 

Якби ти менше працював…

Ще сумнішим є те, що деякі пари ніколи не дивляться на свої подружжя з ширшої  перспективи, аби оцінити, що становить загрозу для їхнього зв’язку. Вони зосереджується на одному виді конкуренції за час, наприклад, на праці співподруга чи його хобі, й ніколи не доходять цілісного бачення ситуації, так аби побачити, з чим вони борються насправді. Стратегії, які вони застосовують, щоб домогтися змін, таким чином, надто спрощені та однобокі: «Якби ти менше працював… менше часу присвячував своєму хобі… відмовився від участі у зустрічі своїх комітетів… менше дивився телевізор… — у нас було би більше часу один для одного». Підтекст такий: «Хтось мусить змінитися, і холера візьми, якщо це буду я!» Пригляньмося деяким досить поширеним конкуренціям до подружнього часу й подумаймо, що можна змінити у цій справі. Деякі з цих ідей можуть не відповідати твоєму досвіду. Вибери те, що тобі пасує, і радій, що інші тебе не стосуються.
 
* Якщо тебе непокоїть кількість часу, який ти проводиш далеко від чоловіка/дружини і сім’ї, то заведи щоденник, у якому будеш періодично записувати, на що ти витрачаєш свій час. Я це зробив недавно, аналізуючи розклад своїх вечірніх та вікендових зустрічей і подорожей минулого року. Тоді я швидко побачив, що присвячую цим заняттям забагато часу зі шкодою для свого подружжя та особистого самопочуття, особливо в деякі періоди року.  Зокрема, я відзначив негативний вплив подорожування у вихідні та домовленостей на вечірні зустрічі частіше, ніж раз на тиждень. Отже, проведи оцінку своєї ситуації, а потім поділися спостереженнями зі своєю половинкою, обговорюючи можливі зміни, які можуть виявитися обов’язковими. Не провадь записів занять співподруга, оскільки це буде сприйнято як нагляд. Якщо неможливо одразу змінити розкладу важливих занять (з огляду на раніше прийняті зобов’язання), то заплануй момент, від якого почнеш приймати інші рішення. Від того моменту, коли я усвідомив, що занадто часто працюю вечорами, я не скасував попередньо усталених домовленостей, але не погоджувався на наступні пропозиції. Розповів дружині про кожну зустріч і про те, чому я на них не погодився, аби вона знала, що я працюю над запровадженням змін, і щоби могла мене заохочувати до цього.
 
* Плануй час для вашого подружжя. Коли я писав докторат, працював, і ми виховували малих дітей, — наш розклад виглядав страшно. Тому ми вирішили у п’ятницю щоранку виходити на спільні тривалі сніданки, після яких трохи часу проводили разом. Цей щотижневий спільний час допомагав нам «триматися разом» доти, доки вже можна було щось виправити у розкладі наших занять.
 
* Якщо інші вимоги поглинають ваш подружній час, то нагадуй собі, що через це ти багато втрачаєш, і говори чоловікові/дружині про свої докори сумління з цього приводу. Невисловлювання твого жалю або перепрошень є одним із найчастіших приводів, через які друга сторона почувається поставленою в тінь інших занять.
 
* Краще використовуй час, який маєш у своєму розпорядженні. Більшість із нас не використовує у повній можливості обмеженого часу, який ми  маємо. Можна значно покращити своє подружжя, впроваджуючи зовсім невеликі зміни.
 
* Якщо ти — той, хто переслідує, то уникай ниття про обов’язковість більше часу проводити разом. Питання своїх занепокоєнь і турбот, пов’язаних із цим, порушуй у принагідний час, у якусь спокійну хвилину, представляючи його радше у категоріях надії, яку ти пов’язуєш із вашим подружжям, а не повертаючись до цього невпинно у формі критики на адресу пріоритетів твоєї половинки.
 
* Якщо ти той, хто віддаляється, то дай собі відповідь на питання щодо того, якими є твої надії, пов’язані з цим подружжям, і від чого залежатиме їх сповнення. Старайся думати про ваше подружжя радше в активний бік, аніж у категоріях оборони перед необхідністю знайти більше часу для спільного проводження. І старайся мислити творчо, про краще використання часу, яким у вас уже є.
 
Якщо ніщо з цього не допоможе, то може виявитися, що у вас серйозна проблема з використанням часу. Іншими словами, можливо, що ваш стиль життя перебуває в суперечності з тим подружжям, якого б ви прагнули для себе. Якщо дійдете такого висновку, то заохочую вас розглянути можливість певних змін у галузі вашої професійної діяльності, зацікавлень або інших елементів, що поглинають ваш час та енергію. 

Пам’ятай про подружню присягу в контексті «полишення всього». Це може стосуватися полишення того, що забирає ваш час і поглинає ваші думки. Не тільки позашлюбний зв’язок становить загрозу для подружжя. Це може бути також проблема часу.
 
Вільям Дж. Догерті, deon.pl


Джерело:   КРЕДО

Немає коментарів:

Дописати коментар