ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

четвер, 19 грудня 2013 р.

19.12.2013р. Б. / Кілька слів про користь майдану для християн

Минулий тиждень приніс католикам і усім громадянам України чергові випробування, але і чергові радості. Дика спроба розгону Майдану успішно провалилася. І якщо вірити ЗМІ, принаймні один атеїст знайшов Бога у чуді ненасильницького опору озвірілому «Беркуту». Це не може не тішити кожне християнське серце.

Іншим моментом, який сповняє надією християнське серце, є те, що греко-католицькі, римо-католицькі та православні (Київського патріархату) владики і отці дійсно показали, що вони – пастирі народу Божого, а не наймити, які покидають своїх овець в тяжку хвилину або пробують навіть в такій ситуації, яка склалася в Україні, загравати зі злочинною владою, яка за фактом проголосила війну власним громадянам.

Майже миттєва реакція Постійного Синоду УГКЦ, Єпископської Конференції України, УПЦ КП на чергові криваві події на Майдані, гостре засудження насильницьких дій влади, спроба на так званому круглому столі опам’ятати президента-злочинця свідчать про активну суспільну позицію українських Церков. І це тішить.

Не може не тішити те, що християнське привітання «Слава Ісусу Христу!» стало одним з проголошень Майдану, що з його сцени звучить слово Владик і молитва. У цей спосіб принаймні частина українського суспільства засвідчує свою правдиву європейську християнськість.

А те, що недільний протест розпочався екуменічним молебнем, на мою скромну думку, свідчить про те, що провідники політичного життя і громадянського суспільства починають розуміти важливість християнства в житті українських громадян. Що так само є радісною звісткою для християн України.

Свідченням християнської віри для багатьох стало і прийняття Русланою благословення від Преосвященного владики Бориса (Ґудзяка) і це так само вселяє надію. Рівно ж як і реакція Михайлівського золотоверхого та львівських церков на вість про спробу насильницького розгону Майдану зграєю майже толкінівських орків і тролів посеред ночі. Дзвони били щогодини, сповіщаючи громаду про небезпеку, яка нависла над нею.

Звісно, усі слова спам’ятовування зі сторони релігійних провідників України суттєвим чином не вплинуть на межигірського тирана. Поведінка його і його режиму останнім часом вказує на те, що він не збирається звертати з дороги насильства, брехні, облуди, з дороги зла. Але правдива християнська молитва уже показала свою здатність оборонити безборонних перед насильством влади. І хоча влада розкручує маховик репресій і провокацій, і хоча ніхто не виключає силового сценарію, ми християни покликані жити вірою.

Вірою, яка, скріплена молитвою, стане на заваді силам зла, які вістря свого насилля спрямовують проти нашого народу, проти нашої Церкви. Минулий тиждень переконав кожного християнина в Україні, що влада, яка здатна кинути «Беркут» проти Церкви, Яка молиться, стала на дорогу зла, що влада, яка розпочала війну проти власних громадян є суспільним злом. Тому для кожного християнина є моральним обов’язком прийняти участь у законній самообороні суспільства супроти бандитської влади, і то першочергово молитвою й мирним акціями громадянської непокори.

о. Орест-Дмитро Вільчинський

Джерело:   Воїни Христа Царя

Немає коментарів:

Дописати коментар