ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

четвер, 21 листопада 2013 р.

21.11.2013р. Б. / Прощення, дароване Богом, має церковний вимір

прощення
Служіння, що його священик здійснює як служитель, уповноважений Богом відпускати гріхи, є дуже делікатним, і вимагає, щоб його серце було сповнене миру.
 
На це звернув увагу Папа Франциск під час останньої у Році віри загальної аудієнції, що відбулась у середу, 20 листопада 2013 р., на площі св. Петра у Ватикані. Після попередньої зустрічі, присвяченої вірі у відпущення гріхів через хрещення, цього разу Святіший Отець говорив про відпущення гріхів стосовно так званої «влади ключів», яка є «біблійним символом місії, яку Ісус доручив апостолам». 

Папа нагадав, що головним діячем відпущення гріхів є Святий Дух. Ісус, уперше об’явившись учням після воскресіння, дихнув на них і сказав: «Прийміть Духа Святого. Кому відпустите гріхи, тому відпустяться». Спаситель, у прославленому тілі, передає апостолам пасхальні дари, які є плодом Його смерті та воскресіння, а це мир, радість, відпущення гріхів, місія та Святий Дух, який є джерелом усього того. «Але перед тим, як дихнути й дарувати Святого Духа, Ісус показує свої рани», — зауважив Святіший Отець, додаючи, що вони є «ціною нашого спасіння», а Святий Дух приносить нам Боже прощення, проходячи крізь ці рани — «рани, які Він побажав зберегти». Таким чином, сказав Папа, «Ісус віддав своє життя заради нашого миру, нашої радості, заради благодаті в нашій душі, заради того, щоб наші гріхи були прощені. Й це прекрасно — дивитися на Ісуса саме так!» 

Далі Наступник святого Петра згадав, що Ісус передав учням владу відпускати гріхи, і нам це нелегко зрозуміти: як людина може відпускати гріхи? «Бог прощає кожній людині у своєму найбільшому милосерді, але Він сам постановив, аби ті, які належать до Христа і Його Церкви, отримували прощення через служителів спільноти», — пояснив Папа, підкреслюючи, що Ісус, таким чином, заохочує нас переживати прощення також і в церковному та спільнотному вимірі. «Церква, — додав він, — яка є святою і водночас такою, що потребує покаяння, супроводжує наш шлях навернення протягом цілого нашого. Життя. Церква не є володаркою влади ключів, вона не власниця, а слугиня служіння милосердя, і втішається щоразу, коли має змогу передавати цей Божий дар». 

«Чимало людей, певно, не розуміють церковного виміру прощення, — сказав Папа Франциск, — оскільки постійно домінує індивідуалізм, суб’єктивізм, і навіть ми, християни, відчуваємо це. Звичайно, Бог прощає кожного розкаяного грішника, особисто, але християнин пов’язаний із Христос, а Христос пов’язаний із Церквою. Для нас, християн, є ще один дар, є ще одне зобов’язання: смиренно проходити через церковне служіння. І ми маємо цінувати його! Це дар, а також турбота, захист і впевненість у тому, що Бог мене простив. Я йду до брата-священика і кажу: отче, я згрішив… І він відповідає: я прощаю тебе; Бог тебе прощає. Я маю впевненість тієї миті, що Бог мене простив! І це прекрасно! Це означає бути впевненим у тому, що Бог завжди прощає нас! Він ніколи не втомлюється прощати! І ми не повинні втомлюватися йти і просити прощення. Можна соромитися розповідати свої гріхи, але наші мами й бабусі казали, що краще один раз почервоніти, аніж постійно ходити з зеленим обличчям. Доведеться почервоніти всього один раз, Він прощає нам гріхи, і ми йдемо вперед».
Далі Святіший Отець перейшов до наступного аспекту цієї теми, а саме священика як Божого знаряддя відпущення гріхів. «Прощення, дане нам у Церкві, передається через служіння нашого брата, священика», — зазначив він, додаючи, що також сповідник є людиною і потребує прощення, як потребують цього і єпископи, і Папа. «Всі ми грішники, — наголосив він. — Папа також сповідається кожних 15 днів, тому що і Папа також є грішником. І сповідник вислуховує, що я йому розповідаю, дає мені поради і прощає, бо всі ми потребуємо цього прощення». 

«Іноді, нам доводиться почути декого, хто твердить, що сповідається безпосередньо перед Богом…» — вів далі Наступник святого Петра. Так, сказав він, справді, Бог завжди вислуховує, але «у Святій Тайні Покаяння посилає брата, щоб принести прощення в ім’я Церкви». 

«Служіння, яке священик здійснює як служитель, уповноважений Богом відпускати гріхи, — зауважив Папа, — є дуже делікатним. Це дуже делікатне служіння, яке вимагає, щоб його серце перебувало в мирі, щоб серце священика було в мирі, щоб він не ставився погано до вірних, але був лагідний, доброзичливий та милосердний, щоб умів сіяти надію в серцях, а насамперед, усвідомлював, що брат чи сестра, які приступають до Таїнства Примирення, шукають прощення, як ті численні люди, що приступали до Ісуса, аби Він їх зцілив». Священик, який не має такого наставлення духа, за словами Святішого Отця, не повинен сідати до сповідальниці, поки не виправиться, тому що «всі вірні мають право знайти у священиках служителів Божого прощення». 

«Любі брати і сестри, — сказав Папа на завершення катехизи, — чи усвідомлюємо ми, як члени Церкви, цей дар, пропонований нам самим Богом? Чи відчуваємо ми радість від цієї турботи, цієї материнської уваги, яку виявляє до нас Церква? Чи вміємо ми її цінувати з простотою та старанністю? Не забуваймо і про те, що Бог ніколи не втомлюється прощати нас; через служіння священика Він бере нас у нові обійми, які нас відроджують і дають змогу підвестися і знову вирушити в путь. Тому що це і є наше життя: постійно підводитися і поновлювати свій шлях». 

За матеріалами: Радіо Ватикану

Джерело:   КРЕДО 

Немає коментарів:

Дописати коментар