ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

понеділок, 23 вересня 2013 р.

23.09.2013р. Б. / Усе приховане вийде на яв

 
 
Сьогоднішнє Євангеліє містить в собі щонайменше три, майже незалежні одна від одної, думки. 

Перша думка (Лк 8, 16) стосується не просто світла, яким променіє, наприклад свічка, а світло Божої благодаті, яке дається людині не для того, щоб вона його сховала чим подалі від інших, але, навпаки, щоб несла його поміж людей. Коли я роздумую над цим уривком, зауважую, що сам я не дуже люблю бути посеред інших людей, оскільки за своїм темпераментом я – інтроверт. Проте Господь, даруючи мені благодать священицьких свячень, завжди ставить мене в такі ситуації, щоб я був серед інших людей, яким служу словом або просто своєю присутністю. Прийнявши благодать, ми повинні нею світити тим, що нас оточують, серед яких ми працюємо і живемо. Саме завдяки такій людині, яка світила христовим світлом, я, наприклад, опинився в Католицький Церкві, в якій і служу Господу. Християнин повинен бути таким собі Христофором, тобто тим, хто заносить Христа іншим. Важливо ще раз нагадати, що ми повинні нести не себе, не свою філософію і бачення життя іншим, а самого Христа, Який повинен бути прославлений в нашому житті (пор. Фил 1, 20). 

Наступна думка (Лк 8, 17) стосується прихованих планів і намірів – все раніше чи пізніше вийде на яв. Часто зустрічаюся зі скаргами на те, що якусь людину не зауважили, не подякували за її добре серце. По-людськи цих людей можна зрозуміти – це прикро, коли ті, яким ти з цілого серця хочеш допомогти, віддячують тобі злом. Але такий стан речей тимчасовий: всі наші наміри вийдуть на яв і, можливо, те, що нам здавалось великим і шляхетним вчинком, стане жалюгідним, адже зроблено його було з огляду на меркантильні наміри. У вічності ми все побачимо так, як це бачить Бог, від Якого ніщо не приховане, і ось тоді Божі справедливі, про яких ми навіть і не здогадувалися, що вони ними є, справді будуть сяяти вічним світлом (пор. Мт 13, 43). 

Третя думка (Лк 8, 18) стосується ілюзії посідання. Пригадаймо собі діалог поміж Ісусом і Пилатом: «Зо мною не розмовляєш, – каже йому Пилат, – чи не знаєш, що в мене влада відпустити тебе і влада розіп'ясти тебе?» І відрік Ісус: «Не мав би ти надо мною ніякої влади, якби тобі не було дано згори. Через те на отому, хто мене тобі видав, більший гріх.» (Йн 19, 10-11). Пилат говорить до Ісуса, що він має владу над Його життям, проте Ісус звертає увагу на те, що Пилат не мав би цієї влади без допуску Божої волі. Все в нашому житті відбувається або згідно з Божою волею, або ж з допуску Божої волі. Хто з Божою волею рахується, намагається її виконати, той насправді у вічності буде приймати участь у Божій владі (1 Кор 6,3). Натомість той, хто відкидає над собою Божу владу, гадаючи, що її немає, так насправді жодної влади не має, а те, що йому було дане раніше чи пізніше буде забрано від нього назавжди. 

Джерело:   КРЕДО

Немає коментарів:

Дописати коментар