ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

пʼятниця, 20 вересня 2013 р.

20.09.2013р. Б. / Анонімний атеїзм у нашому часі набуває розвитку

Надхнений Енциклікою папи Франциска «Світло віри», кардинал Анджело Скола, архиєпископ Мілану запропонував широкій аудиторії також і свій пастирський лист, який був представлений 10 вересня під назвою: «Середовище і світ. Шляхи досягнення зустрічі людини».

«Болюча рана, дочка нашого часу» – так називає кардинал Анджело Скола «анонімний атеїзм» в своєму пастирському посланні. Іншими словами – це спосіб життя, який ігнорує Бога не випадково, а свідомо. Посилаючись на Енцикліку папи Франциска, автор зазначає, що наша культура втратила сприйняття конкретної присутності Бога, Його дії у світі.

Ми думаємо, що є інша справедливість за межами Бога, а Він знаходиться на іншому рівні, в іншій реальності, окремо від нашого життя, відносин тощо.

Це дуже сильний заклик для подолання розриву між вірою і життям, справжнім ворогом епохи в якій ми живемо. Все більше число католиків живе вірою, яка більше нагадує звичайне дотримання обрядів чи приписів, така віра є далекою, а часто навіть і зовсім відокремленою від повсякденної діяльності, від роботи, від соціальних відносин, в яких кожен з нас знаходиться, від активної участі, спрямованої на подолання несправедливостей нашого часу, політичних режимів. Часто християнин неначе не існує, він боїться своїм життям показати Христове Євангеліє, продовжити справу свого Спасителя тут на землі.

Проте, як зазначає архиєпископ, секрет істинного християнського життя полягає у тому, що добре насіння повинне бути посіяним у полі (області) життя. «Син Людський – йдеться у листі – засіває добре насіння у добрий грунт, у поле, яке називаємо «світ». Це означає, що усі, людина і загалом всі люди на землі є партнерами та співробітниками Ісуса. Яким чином донести до всіх людей без винятку, що віра є даром для всіх? Як показати те, що немає ніякої опозиції між вірою і розумом, що віра і розум – два крила людини до невпинного пошуку? Як подолати недовіру та пролити ясність щодо багатьох складних питань і проблем по відношенню до віри і Церкви»?

Віра, отже, має втілюватись та віддзеркалювати щоденні рішення, має бути чимось, що не лише є зовнішнім по-відношенню до реального життя, а тим, що є нашим проводарем кожного дня. Віра повинна насичувати світ, який представлений як «динамічна реальність життя конкретних людей і їх відносин, обставини і ситуації, які їх оточують, в які вони занурені. У цьому сенсі, життя віри складається з усіх сфер повсякденного життя чоловіка і жінки, сімʼї, будинку, школи, університету, праці в усіх її формах, способах відпочинку і відзначень свят тощо. Щоденне життя віри також не оминає сфер культурної, економічної та політичної, а навіть більше – покликане сприяти їхньому розвитку та розширенню... Таким чином, світ – це місто людей у всіх його проявах».

Таке вираження віри, знаменує собою чіткий баланс на противагу концепції секуляризму, який протягом багатьох років поширюється і часто приводить до небезпечних непорозумінь між тимчасовим і духовним, зі змішанням ролей і перспектив. Кардинал Анджело Скола наголошує у своєму пастирському посланні на особливості нового гуманізму: «Завданням християнина не є невтомний пошук зв'язків між Євангелієм і життям, як щось, що є насправді відокремленим і його потрібно зібрати штучно. Завдання християнина – є набагато простішим. Воно містить відомості та вказівки з перших вуст, з вуст Ісуса Христа, що Він є: «Дорога, Правда і Життя» (Ів 14, 6 ).

Лист закінчується закликом вірних до щоденного свідчення. Архиєпископ Мілану наголошує на трьох критеріях: 1. Вміти оцінювати вже існуючі позитивні приклади, які часто ігноруються різними схемами та ЗМІ, в яких головне завдання – тільки сіяти розбрат, особливо, коли йде мова про Церкву; 2. Різноманітність в єдності, тобто бути чутливим та відкритими до посилення і поширення різних харизм та підпорядковувати їх науці Христа; 3. Пам’ятати, що пастирська діяльність та єпархіальні курії були задумані як елементи, які покликані посилювати та позитивно впливати на соціальне життя, навчаючи та допомагаючи вірним у щедрому служінні ближнім.

Інформаційна служба Комісії УГКЦ Справедливість і Мир

Немає коментарів:

Дописати коментар