ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

четвер, 12 вересня 2013 р.

12.09.2013р. Б. / Безпрецедентно: Папа написав до газети

Папа написав до газети
В опублікованому сьогодні, в середу, листі до італійської щоденної газети «La Repubblica» Папа Франциск написав: настав час, аби почати провадити відкритий і вільний від упереджень діалог на тему віри. Також він підкреслив, що невіруючий грішить тоді, коли не слухає свого сумління.
 
У безпрецедентному листі Папа послався на питання, поставлені йому раніше засновником газети «лівих», Еудженіо Скальфарі, у реакції на проголошену в липні енцикліку «Lumen fidei» (Світло віри). Цей документ, розпочатий і значною мірою відредагований Бенедиктом XVI, закінчив і видав Папа Франциск. 

У листі до п. Скальфарі, який декларує себе невіруючим, Папа висловив переконання, що у нинішній суспільній ситуації діалог на тему віри — дуже важливий. 

Папа Франциск звернув увагу на парадокс, яким, на його думку, є те, що християнська віра, символом якої є світло, часто представлена як «темрява марновірства», суперечна світлові розуму. 

«Таким ось чином поміж Церквою і культурою християнських коренів, з одного боку, та сучасною культурою з родоводу Просвітництва, з іншого боку, дійшло до браку можливості порозумітися», — написав Папа. 

«Віра народилася для мене із зустрічі з Ісусом, особистої зустрічі, яка торкнулася мого серця і надала мені нового спрямування, і нового сенсу — моєму життю», — зазначив Святіший Отець. Така зустріч, сказав він, була можливою завдяки спільноті віри. 

Тому, підкреслив він, звертаючись до італійського публіциста, «без Церкви, прошу мені повірити, я не міг би зустріти Ісуса, попри усвідомлення, що цей великий дар, яким є віра, зберігається у глиняних посудинах нашого людства». 

Звертаючи увагу на суттєве розрізнення між релігійною та публічною сферами,  Папа нагадав, що місія Церкви — сіяти «закваску і сіль» Євангелія, тобто любов і милосердя Боже. 

«А громадянське суспільство і політика мають складне завдання виражати і втілювати, в дусі справедливості й солідарності, закону і миру, щораз то більш людське життя», — вказав Папа. «Для того, хто живе християнською вірою, це означає не втечу від світу ані шукання якоїсь гегемонії, а служіння людині, кожній зокрема і всім разом». 

Святіший Отець згадав також про свою дружбу з юдеями у рідній Аргентині та визнав, що багато разів під час молитви замислювався над питанням «страхітливого досвіду Шоа». «Серед страшних випробувань минулих століть юдеї зберегли свою віру в Бога. І за це ніколи не буде достатньо нашої подяки як Церкви, але як людства», — додав Франциск. 

Він визнав, що не є прихильником визначення «абсолютна істина», оскільки, на його переконання, «абсолютним» є щось, що «відірване», позбавлене будь-яких співвідношень. Тоді як — визначив Папа — правда, пов’язана з любов’ю, «вимагає смирення та відкритості». 

Пасаж із папського листа, присвячений розумінню абсолютної істини, був невдало підхоплений пресою. «La Reppublica» зробила з цього висновок, що Папа каже, ніби «правда ніколи не є абсолютною», а агенція РАР у скороченні подала, що також для віруючого правда не є «абсолютна». 

Тому цитуємо згаданий уривок у своєму перекладі: «В іншому місці [журналіст — прим. пер.] запитує мене, чи є помилкою або гріхом думка, згідно з якою не існує жодного абсолюту, а отже, і жодної абсолютної істини, а є тільки шерег відносних і суб’єктивних істин. По-перше, я б не казав, навіть віруючому, про правду «абсолютну» в сенсі відірваному та наявному поза усіма зв’язками. Істина, згідно з християнською вірою, є любов’ю Бога до нас в Ісусі Христі. Таким чином, істина є зв’язком (relatio)! Вочевидь кожен з нас приймає її, істину, і виражає її, починаючи від себе: від своєї історії та культури, ситуації, в якій живе, і т. д. Що не означає, ніби правда змінна і суб’єктивна, зовсім навпаки,; але це означає, що вона дається нам завжди і тільки як дорога і життя. Хіба ж Ісус сам не сказав: «Я — дорога, істина і життя»? Іншими словами, істина, остаточно будучи одним цілим з любов’ю, вимагає смирення і відкритості, аби її шукати, приймати її та виражати. Однак потрібно добре розуміти поняття, і, можливо, вийти з тісняви «абсолютного» уявлення, поставити проблему глибше. На мою думку, сьогодні є абсолютно необхідним обов’язково провадити цей спокійний і конструктивний діалог, що було моїм наміром від початку висловлювання». 

Папа Франциск також зазначив, що Бог то не «ідея» чи плід мислення людини. «І коли завершується земне життя, людина теж не перестає існувати», — підкреслив він. 

«Церква, прошу мені вірити, попри всю свою повільність, невірність, помилки та гріхи, яких могла допуститися, і які ще можуть скоїти ті, хто її творять, — не має іншого сенсу і мети, ніж та, щоб жити й проголошувати свідчення Христа», — додав Святіший Отець.
 
За матеріалами: wiara.pl 

Джерело:   КРЕДО 

Немає коментарів:

Дописати коментар