ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

четвер, 16 травня 2013 р.

16.05.2013р. Б. / Папа Франциск: Христова благовість часто є незручною, але її слід звіщати з апостольською ревністю


Церква дуже потребує апостольської ревності, яка спонукає нас звіщати Ісуса. На цьому наголосив Папа Франциск під час ранкової Святої Меси, яку він очолив вранці у четвер, 16 травня 2013 р., в каплиці резиденції «Дім святої Марти». Разом з Єпископом Риму молилися працівники Папської Ради «Справедливість і мир» на чолі з кардиналом Пітером Тарксоном, Президентом, та архиєпископом Маріо Тозо, Секретарем, а також чергова група працівників Ватиканського Радіо, серед яких і з української редакції.
 
Коментуючи черговий уривок з Діянь Апостолів, Святіший Отець зазначив, що життя святого Павла було постійним змаганням, було наповнене численними випробуваннями, переслідуваннями, але він не знеохочувався, а завжди прямував вперед. «Павло занепокоює: це людина, яка своєю проповіддю, своєю працею, своєю поведінкою турбує, а це тому, що звіщає Ісуса Христа, а звіщення Ісуса Христа нашим зручностям, часто комфортним структурам, також і християнським, викликає неспокій», – зауважив Папа, додаючи: «Господь завжди бажає, щоб ми прямували вперед, вперед, і ще далі вперед... Щоб ми не шукали прихистку у спокійному житті».
 
Отож, святий Павло, проповідуючи, викликає почуття занепокоєння в слухачів, але він не відступає, тому що має в собі «це дуже християнське наставлення, яким є апостольська ревність». «Він не був людиною компромісів. Ні! Істина – вперед! Звіщення Ісуса – вперед!», – наголосив Святіший Отець, відзначивши, що не йдеться лише про темперамент, про характер, але й про те, що Сам Господь бере в цьому участь, підтримуючи і підбадьорюючи Апостола.
 
«Апостольська ревність, – вів далі проповідник, – не є ентузіазмом для того, щоб мати владу, аби щось здобути. Це щось, що випливає з середини, щось, чого Господь бажає від нас: щоб ми були християнами з апостольською ревністю». Але звідки її взяти? Вона походить «із пізнання Ісуса Христа», але не з наукового, інтелектуального пізнання, яке також є важливим, а з «цього первісного пізнання, яке походить з серця, із особистої зустрічі».
 
Ця «апостольська ревність», за словами Святішого Отця, має в собі також щось безумного, але йдеться про «духовне, здорове безумство», і святий Павло «мав оте здорове безумство». Слід просити цієї духовної апостольської ревності, і це стосується не лише місіонерів, яких є багато і які роками несуть Боже слово різним народам. Існують, однак, літеплі, салонного формату християни, які не «відчувають, що йдуть вперед», які не вміють «породжувати дітей для Церкви своїм звіщенням та апостольською ревністю». «Сьогодні можемо просити Святого Духа, щоб дав нам усім цю апостольську ревність», – сказав на завершення Папа Франциск, додаючи: «Церква цього дуже потребує! Не лише в далеких землях, у молодих Церквах, серед народів, які ще не пізнали Ісуса Христа, але також тут, у містах, потребують цього звіщення Ісуса Христа. Отож, – закликав він, – просімо в Святого Духа цієї благодаті апостольської ревності, щоб бути християнами з апостольською ревністю. І якщо ми турбуємо, то дякувати Богові. Вперед, як каже Господь святому Павлова: Бадьорися!»

Текст із сторінки http://uk.radiovaticana.va

Джерело:    Воїни Христа Царя

Немає коментарів:

Дописати коментар