ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

субота, 27 квітня 2013 р.

27.04.2013р. Б. / Викладач згадує свого учня – Хорхе Маріо Берґольо


Отець-єзуїт Хуан Карлос Сканоне викладав грецьку мову та літературу в 1957 році. Тоді серед його учнів був молодий Хорхе Берґольйо.
 
Сьогодні отець Сканоне вже не викладає на філософському факультеті Сан-Мігеля (район Великого Буенос-Айреса. – Прим. пер.), де навчався майбутній Папа. Зараз він очолює Інститут філософських досліджень, а також є радником Комісії у справах справедливості та солідарності при Конференції єпископів Латинської Америки (CELAM).
 
Отець Сканоне згадує свого колишнього студента в інтерв'ю по електронній пошті з ZENIT.
 
ZENIT: Коли ви познайомилися з Хорхе Маріо Берґольйо і які у вас були з ним стосунки?
 
Отець Сканоне: Я знаю Папу Франциска відтоді, як він вступив до семінарії Архідієдієцезії Буенос-Айреса – гадаю, з 1957 року, ще до того, як він вступив до новіціату Ордену єзуїтів. Я був тоді його професором грецької мови та літератури, тому що Хорхе Маріо вже мав ступінь бакалавра, але йому довелося провести два роки в Малій семінарії, щоби вивчати латину. Він увійшов до числа «латиністів» – молодих людей, які закінчили середню школу, але не вивчали класичних гуманітарних наук.

Пізніше, після мого повернення з навчання у Європі, 1967 року я знову зустрівся з ним уже як зі студентом богослов'я на теологічному факультеті. Ми жили в одному Домі Вищої колегії святого Йосифа. Коли я був настоятелем новіціату, хоча він жив в іншому Домі, я виконував роль його духовного наставника. Пізніше ми жили в одному Домі Вищої колегії – більшу частину його шестирічного служіння Провінціалом (1973–1979) та  шести років на посаді ректора як уже згаданої Колегії, так і факультету філософії і теології Сан-Мігеля (1979–1985). Він був професором пасторальної теології на теологічному факультеті, а я – професором філософської теології на факультеті філософії. Ми бачилися щодня і мали душевні стосунки.
 
 
ZENIT: Як Хорхе Берґольйо керував Церквою у Буенос-Айресі? Якими були його головні чесноти?

Отець Сканоне: Хоча Дієцезія Сан-Мігель відрізняється від Дієцезії Буенос-Айреса, зі свідчень інших людей і суспільства в цілому можу сказати, що його керівництво було, з одного боку, дуже пастирським, позначене особливою опікою над тими, кого він називає «вірними людьми», та народною побожністю, особливо серед убогих. А з іншого боку, його духовне управління вражало молодих священиків. Він відкрито підтримував священиків, які працювали в «нетрях суспільства» – у бідних районах міста; він часто їх відвідував. Він просував «пастирську зміну мислення», про яку йдеться в документі Конференції єпископів у Апаресіді. Він намагався поставити Церкву на шлях місії, закликаючи проповідників і пастирів не чекати віруючих у церквах, а виходити на вулиці й площі, шукаючи всіх, а особливо тих, яких відкидає суспільство. Він активно виступав за міжрелігійний діалог із юдаїзмом та ісламом. Саме Аргентина є одним із місць, де, завдяки посередництву Католицької Церкви, іслам та юдаїзм перебувають у плідному діалозі. Його стиль завжди був духовним, простим і суворим, із несподіваними жестами особистої благодійності, будучи водночас уважним до суспільно-політичної сфери та до конкретних осіб.
 
ZENIT: Як єзуїти Буенос-Айреса сприйняли перші дні понтифікату аргентинського Папи?

Отець Сканоне: Серед єзуїтів Аргентини панують велика радість і великі надії, особливо через символічні жести і перші рішення нового Папи. Більше того, уже сам факт, що він латиноамериканець, є своєрідною революцією в Церкві та справжнім знаком часу і нинішніх перетворень.
 
ZENIT:  Чи маєте Ви особливі спогади про Хорхе Берґольйо як кардинала?

Отець Сканоне: У мене багато спогадів, але я хочу подати свідчення мого приятеля, який був експертом в Апаресіді. Коли ще до початку Конференції єпископів він запитав у кардинала про те, що має обов'язково бути в центрі уваги, то він відповів: «Христос і вбогі». Думаю, це влучно його характеризує.
 
ZENIT: Як ви гадаєте, серед усіх випробувань, із якими зітнувся кардинал в Аргентині, які є найбільшими?

Отець Сканоне: Не так просто відповісти на це питання. Принаймні можна сказати, що серед основних викликів, із якими йому довелося зіткнутися, були два найбільші, що стосуються нинішньої місії Товариства Ісуса, визначеної Генеральною Конгрегацією, а саме: «служіння вірою та сприяння справедливості». Йому довелося багато боротися проти несправедливої бідності та тривог у його дієцезії, у країні та в усій Латинській Америці, обстоюючи бідних пасторально і публічно, а також докладати великих зусиль для євангелізації, особливо молоді. Він непокоївся через розірваний ланцюг у передаванні віри в сім'ї, між поколіннями, оскільки раніше переказування віри було майже спонтанним, але тепер це втрачено.

Переклад з англійської мови Католицького Медіа-Центру


Джерело:   Воїни Христа Царя

Немає коментарів:

Дописати коментар