ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

середа, 6 березня 2013 р.

06.03.2013р. Б. / Огляд загальних аудієнцій, проведених Папою Бенедиктом XVI


Середа, 6 березня 2013 р., стала першою середою після завершення понтифікату Бенедикта XVI, коли не проводилася загальна аудієнція. Ці зустрічі з прочанами з усього світу Бенедикт XVI присвячував різним темам. Як ми уже повідомляли, протягом восьми років його служіння відбулося 348 таких аудієнцій, в яких взяли участь понад 5 мільйонів вірних. Зокрема, остання, прощальна аудієнція, що відбулася 27 лютого, зібрала майже двісті тисяч учасників.
 
Наступник блаженного Івана Павла ІІ у своїх катехизах, виголошених під час загальних аудієнцій, спочатку закінчив розпочатий попередником цикл, присвячений псалмам, а далі навчав про святих апостолів, про Отців Церкви, про вчителів віри та святих жінок, під час Року святого Павла цикл повчань був присвячений постаті Апостола Народів, а також були катехизи про молитву, і, врешті, повчання, присвячені вірі з нагоди Року віри.
 
Але під час своєї першої загальної аудієнції, що відбулася 27 квітня 2005 року, Бенедикт XVI пояснив, чому вибрав собі таке ім’я. Він пригадав постать одного із своїх попередників, Папу Бенедикта XV, який був Папою примирення, перед і під час першої світової війни, а також постать святого Бенедикта Нурсійського, покровителя свого понтифікату та «фундаментальну точку опори для єдності Європи», який навчав своїх монахів нічого не ставити понад Христа. «На початку свого служіння, як Наступника святого Петра, прошу у святого Венедикта допомогти нам зберігати непохитним центральне місце Христа в нашому житті. Нехай Він завжди займає перше місце в наших думках і в кожній нашій діяльності!» – казав він тоді.
 
Закінчивши роздуми над псалмами, Бенедикт XVI 2006 року розпочав нову серію повчань, яка відображала взаємини між Христом та Церквою, яка, на зважаючи на обмеження та гріхи людей, і надалі випромінює Господнє світло. «А тому, – казав Папа, у другу середу березня, якраз сім років тому, – зовсім не відповідає намірам Христа гасло, яке було в моді кілька років тому: мовляв, Ісусові – так, Церкві – ні! Цей Ісус, сповідуваний в індивідуалістичний спосіб, є сфантазованим Ісусом. Ми не можемо отримати Ісуса без тієї дійсності, яку Він створив і через яку Він Себе передає. І ця Його присутність в спільноті, у якій Він завжди подає Себе нам, є причиною нашої радості. Так, Христос є з нами!».
 
Завершивши катехизи про апостолів та перших свідків віри, 2007 року Бенедикт XVI розпочав повчання про спадщину західних та східних Отців Церкви, а 2008 року розпочався цикл катехиз про святого Павла. Серед 20 глибоких повчань на цю тему, особливо насиченим було присвячене так званому Єрусалимському Соборові, та конфронтації між святими Петром і Павлом в справі обов’язку обрізання навернених з-поміж поган. Це протистояння, як зазначив Бенедикт XVI, було на високих тонах, але завжди під проводом Святого Духа у свободі та любові, що і для нас є уроком. «Дозволивши Святому Духові провадити нас, намагаймося жити у свободі, яка знаходить орієнтири у вірі в Христа та конкретне вираження в служінні ближнім. Важливо завжди дедалі більше уподібнюватися до Христа», – навчав він з цієї нагоди.
 
У 2010 році Бенедикт XVI виголосив чудову катехизу про святого Франциска з Ассізі, який відновляє Церкву не «всупереч Папі», а разом із ним, адже зрозумів, що «кожну харизму, даровану Святим Духом, слід ставити на служіння Містичному Тілу, яким є Церква, а тому він діяв завжди у повному сопричасті з церковною владою. В житті святих немає протиріччя між пророчою харизмою та харизмою управління, і якщо створюється якесь напруження, вони вміють терпеливо очікувати на час діяння Святого Духа».
 
Того ж 2010 року Папа присвятив цикл повчань відомим жіночим постатям християнства, щоб відзначити їхній фундаментальний внесок в історію Церкви. А у 2011 році Бенедикт XVI розпочав катехизи про молитву, яка пригадує нам про першість Бога. Адже молитися, за його словами, не є чимось факультативним у житті. «Людина носить в собі, – навчав він 11 травня 2011 року, – спрагу нескінченного, ностальгію за вічністю, пошук прекрасного, прагнення любові, потребу світла та істини, які штовхають її в напрямку до Абсолюту, людина носить в собі прагнення Бога. І людина певним чином знає, що може звертатися до Бога, знає, що може Йому молитися».
 
У жовтні 2012 року розпочався останній цикл середових катехиз Папи Бенедикта XVI. Цього разу – присвячений Рокові віри, з метою допомогти слухачам оновити ентузіазм віри в Ісуса. «Зустріч з Ісусом, – сказав він 17 жовтня, – оновлює наші людські взаємини, з дня на день націлюючи їх на більшу солідарність та братерство, в логіці любові ... це – переміна, яка заторкує життя, усе наше єство: почуття, серце, розум, волю, тіло, емоції, людські стосунки».
 
І ось, 27 лютого 2013 року, прийшов час на прощальну загальну аудієнцію. Ось останні слова Бенедикта XVI: «Дорогі друзі! Бог провадить Свою Церкву, завжди підтримує її, а насамперед, у важкі хвилини. Ніколи не втрачаймо цього бачення віри, яке є єдиним справжнім баченням шляхів Церкви та світу. Нехай же у наших серцях, у серці кожного з вас, завжди живе радісна впевненість у тому, що Господь є поруч, Він нас не залишає, Він близько та огортає нас Своєю любов’ю. Дякую!»

Джерела: Радіо Ватикан

Воїни Христа Царя

Немає коментарів:

Дописати коментар