ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

неділя, 24 лютого 2013 р.

24.02.2013р. Б. / «Церква є молодою!» Згадка про початок служіння Папи Бенедикта XVI


«Щиро молімо Господа Бога, щоб після великого дару Папи Івана Павла ІІ, Він дарував нам нового пастиря, згідно зі Своїм уподобанням», – ці слова кардинал Йозеф Ратцінгер, Декан Колегії Кардиналів, сказав під час проповіді в переповненій базиліці Святого Петра, очолюючи 18 квітня 2005 року Святу Месу pro eligendo Pontifice, тобто за обрання Папи. Через кілька годин кардинали мали розпочати Конклав для обрання 264 Наступника святого Петра. У багатьох ще стояли перед очима зворушливі хвилини похорону Івана Павла ІІ, Папи, який протягом 27 років з неочікуваною відвагою керував Човном святого Петра. Тоді багато-хто зауважував, що саме його найближчий співробітник очолював похоронні богослужіння, а тепер – Службу перед відкриттям Конклаву. Це виглядало, як ідеальне передавання повноважень.
 
І це відчуття вже наступного дня знайшло своє підтвердження, коли після одного з найкороткотриваліших конклавів наших часів, кардинал-протодиякон Хорхе Артуро Медіна Естівас урочисто проголосив з лоджії ватиканської базиліки відому формулу: «Annuntio vobis, gaudium magnum, habemus Papam!» – звіщаю вам велику радість: маємо Папу!
 
На римських годинниках 18:45. Світ дізнався ім’я нового Папи. Це – кардинал Йозеф Ратцінгер, який відтепер назавжди буде Бенедиктом XVI. Як і його попередник, він не обмежується мовчазним благословенням. Він хоче відразу звернутися до вірних, які вщерть заповнили площу Святого Петра, та до всіх, хто слухав прямі включення по радіо, хто припав до екранів телевізорів, а також, вперше в історії папства, до тих, хто слідкував за цими подіями за допомогою інтернету, з хвилюванням очікуючи нагоду почути голос нового Папи. І ці перші короткі слова новообраного Папи є ключем до розуміння його постаті та понтифікату, який цими днями добігає до завершення.
 
«Дорогі брати й сестри, – розпочав своє перше слово Папа Бенедикт XVI, – після великого Папи Івана Павла ІІ, кардинали обрали мене, простого і покірного працівника у Господньому винограднику. Мене потішає той факт, що Господь вміє працювати та діяти також і недостойним знаряддям, тож, передовсім, поручаюся вашим молитвам. У радості Воскреслого Господа, довіряючи Його постійній допомозі, йдімо вперед. Господь нам допоможе а Марія, Його Пресвята Мати, стоятиме по нашому боці», – сказав Святіший Отець та уділив своє перше благословення «Urbi et Orbi».
 
І вже з перших кроків окреслився профіль «смиренного, але рішучого пастиря», який з покорою служить євангельській істині, про що говорить його єпископське гасло Cooperatores Veritatis (Співробітники істини). Під час урочистої Служби Божої з нагоди початку понтифікату, 24 квітня 2005 року, промовляючи до 300 тисяч вірних, які заповнили площу Святого Петра та вулицю Кончіліаціоне, у своїй проповіді Бенедикт XVI окреслив програму свого служіння: «Моєю справжньою програмою, – сказав він, – є не чинити свою волю, не добиватись своєї мети, але разом з усією Церквою зайняти позицію слухання Господнього слова і Господньої волі, дозволяючи Йому провадити мене, щоб це Він провадив свою Церкву в цей час нашої історії».
 
Після харизматичної постаті Кароля Войтили на чолі Церкви став, як тоді казали, «кабінетний» богослов Йозеф Ратцінгер. І багато хто запитував: «Чи зможе новий Папа промовити до людей так, як це робив його попередник? Чи зуміє втримати увагу молодої аудиторії? Чи будуть його розуміти?»
 
І вже перші місяці понтифікату Бенедикта XVI стали несподіванкою для тих, кого опановували схожі сумніви. «Хто вірує, той ніколи не є самотній», – сказав він під час інавгураційної Святої Меси, наголосивши: «Церква є живою. Церква є молодою», тому що «несе в собі майбутнє людства». В контексті цих слів провидінним виглядає той факт, що свою першу Апостольську Подорож він здійснив на Всесвітню Зустріч Молоді, яка 2005 року відбувалася на його батьківщині – в німецькому місті Кельні. Якщо хтось думав, що Всесвітній День Молоді був прерогативою засновника цих зустрічей, тобто, Папи Івана Павла ІІ, той мусів змінити свою думку. У Кельні, а пізніше в Сіднеї та Мадриді, понад мільйон юнаків і дівчат разом з Бенедиктом XVI у тиші моляться перед Пресвятою Євхаристією.
 
Папа закликав молодь не соромитися своєї віри. Він пригадував, що тільки Бог є «джерелом справжньої революції» – революції любові. Під час подорожі до Мадриду на Всесвітній День Молоді 2011 року Бенедикт XVI зазначив: «Я б сказав, що ці ВДМ є сигналом, водоспадом світла, вони вчиняють видимою віру, присутність Бога у світі, додаючи відваги бути віруючими». Але щоб бути цим світлом у світі, додає Святіший Отець, молоді католики також повинні бути готовими «іти проти течії».
 
Бенедикт XVI завершує своє служіння. Ввечері, 11 лютого 2013 року, коли він оголосив про це рішення, тисячі римських юнаків та дівчат спонтанно збиралися на площі Святого Петра, щоб висловити «своєму» Папі підтримку та щоб молитися за нього. А вже у середу, під час загальної аудієнції, Святіший Отець визнав, що «майже фізично» відчуває цю молитовну підтримку вірних з усього світу.
 
І Бенедикт XVI, подібно до свого попередника блаженного Івана Павла ІІ, залишає своєму наступникові конкретне завдання на перший рік понтифікату – Всесвітній День Молоді в бразилійському Ріо-де-Жанейро. Він також там буде, молитовно обіймаючи юнаків і дівчат, до сердець яких, попри всі скептичні припущення, він таки зумів знайти ключ.

Джерела: Радіо Ватикан

Воїни Христа Царя

Немає коментарів:

Дописати коментар