ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

пʼятниця, 15 лютого 2013 р.

15.02.2013р. Б. / Слово Митрополита Львівського на cвято Стрітення ГНІХ

Слово Митрополита Львівського
на cвято Стрітення ГНІХ
 
Рм 9,28-39; Лк 2,22-40.

Кожна людина, яка появляється на світ, отримує від Господа безсмертну душу, великий дар вічного життя. Звичайно, що тим даром на землі необхідно скористатися так, щоб використати його на добро: спасіння та освячення своєї душі. Тривалість людського життя неоднаковий: для одних сягає від 80 і до сто років, інші помирають дітьми, молодими, не доживають й до п’ятдесяти років. Такий розклад, таке життя. Часто у скороченні часу тривалості життя винна сама людина, що вкорочує свій вік у різний спосіб або у цьому допомагають інші!
 
Кожна людина, яка володіє своїм розумом, виконує волю Бога або противиться їй. Святий апостол і євангеліст Лука розповідає про Ісуса Христа, якого принесено пресвятою Марією та святим Йосифом до єрусалимської святині, щоб виконати закон посвячення первородного Богові, а ним був сам Христос, Друга Особа Божа у людському тілі. Усе відбувалося згідно з приписами установ. З волі Бога на народженого Месію спеціально очікувало двоє дивних людей: праведний Симеон, на якому перебував Святий Дух та пророчиця Анна, яка сягнула поважного віку:  84-ох років, служачи Богові при святині у молитвах та пості. Христос спочив на руках Симеона, який бачив у ньому спасіння, світло для народів та славу Ізраїлю. Свята пророчиця прославляла Бога та голосила усім про нього, хто очікували визволення Єрусалиму (пор. Лк 2,30-32;38).
 
Двоє праведників, які вірно служили Господу, не тільки видніли світлим прикладом для інших, але удостоїлися дожити пізнього віку, пізнати й побачити Спасителя світу! Господь ласкавий до своїх слуг і завжди дає їм більше, як вони очікують від нього. «Бо ти, о Господи, добрий і ласкавий, і повний милосердя до всіх, що тебе прикликають» (Пс 86,5).
 
Яке відношення мають згадані преподобники до богопосвячених осіб? – Пряме, бо ці старозавітні праведники кидають в наші душі велике світло про необхідність відданого до кінця служіння Богові та виконання його щоденної волі. Покірні старці ніде себе не декларували, не наголошували про майбутню зустріч з Богом, лише в тиші сповняли свої обов’язки, цілковито довіряючи своє життя Господу. Для Божих угодників важлива річ - не оглядатися на своє життя, лише, вдивлятися у Бога, довіритися йому цілковито та вірно служити через послугу ближнім. Ці вірні душі не були тягарем ані молодим, ані старшим, навпаки, - ясніли готовністю служити, допомагати іншим. Коли старець Симеон та Анна, дочка Фануїла, зустріли Спасителя світу, не виставляли себе, що це їм дано таку ласку, лише, славили Бога та величали його святе ім’я. Самі служили глибокою тінню «в ясному обличчі царя – життя…» (Прип 16,15). Хвальба себе та бажання признання у людей не мали місця у їхніх серцях, бо вони шукали тільки Бога. «Ось цей поставлений для падіння й підняття багатьох в Ізраїлі; він буде знаком протиріччя» (Лк 2,34).
 
Багато душ вміло користуються тим, що подає їм Ісус Христос. Не відмовляються від його приходу, не раз, можливо, довго очікуючи, як праведник Симеон; не зневіряються такими довгими роками, все-таки вірять, що зустрінуть Бога і буде їм так. Ісус Христос - осередок їхнього життя, це той, від кого вони чують слова «встань і ходи», бо вони продовжують ходити путями заповідей Господніх. Це - душі спраглі Божого слова, молитви, вдячності, не тільки за ті за добродійства, які були вчинені їм, але, теж і тим багатьом душам, із яких не знайшлося вдячних, подібно, як чужинець Самарянин. Чи тяжко таким душам піддатися слухняності? - Ні, вони бачить в тому розпорядження самого Спасителя, який користується своїми наставниками, що керують ними й допомагають в  осягненні досконалості.
 
Живучи постійно з Ісусом у серці, а не лише на устах,  побожні душі легко відступають від свого погляду, шануючи через це самовідречення нашого ближнього. Вони  утверджуються в чесноті, єднаючись із заслугами Христа Спасителя. На зразок Магдалини таким особам не страшні людські погляди, тому що раз піднявшись, не хочуть бути більш рабами гріха. Вони мають непобориму волю служити Христу, не задумуючись над тим, що їх ще чекає,  бо Господь – їхня  мета. Ісус не дорікав нікому, хоч до нього приходили і вночі, як Никодим; коли був втомлений, - благословив дітей; не завівся і Закхей (пор. Лк 19,9) та багато інших, які його зустріли та пішли за ним.
 
Отже, душі спраглі Господа та спасіння, одні встають, інші піднялися із ярма гріха, бо хто тримає із Христом - не загине. Душа, яка живе в Господі або хто практикує побожне життя, ніколи не задовольняється досягнутим. Хто на Господа покладається, знають, що в любові немає границь і вишукують різних способів, щоб ще більше любити Бога. Такі особи найбільше бояться гріху, а чим дужче стараються про єдність з Господом Богом, тим більше мають шансу встоятись та опиратися духовним бурям, саме такі досягають висот. Принагідні падіння є для них наукою і  пересторогою, щоб уникати нагоди до гріху.
 
Відомо, що у сьогоднішнє свято згадується про осіб, які в особливий спосіб посвятили своє життя Богу. І ми молимося сьогодні за цей Божий чернечий народ, щоб Господь благословив їх та давав нові святі покликання. Як звісно, що існує бажання про більший ріст якості та кількості осіб, які б посвячували своє життя для особливого служіння Господу. Слава Богу, що вони є і добре служать ближнім, вбачаючи в них образ Христа.
 
Чи існують проблеми у чернечих Інститутах? На мій погляд – немає проблем. Чи були проблеми у гроні апостолів, яких виховував сам Божий Син? – Проблеми знаходяться у конкретній особі, бо збудованої Господом основи Церкви не здолають «пекельні ворота». Людина повинна пильно глядіти на своє життя, освячувати й очищати його Божими, а не людськими засобами. Усі чернечі спільноти повинні мати міцну духовну єдність із Христом Господом, в такий спосіб вони єднаються між собою. Пам’ятати, щоб підтримувати тісний зв'язок із ієрархією Церкви. Життя спільне й молитовне повинно передувати у таких спільнотах.
 
У постановах II-го Ватиканського Собору «Про чернече життя» заохочується покликаних осіб пам’ятати, «що через професію євангельських рад вони дали відповідь Божому покликанню так, що не тільки вмерли гріхові, але, вирікаючись світу повинні жити одному тільки Богові» (Декрет «Про чернече життя» п.5). Тому заохочуємо мужніх осіб чернечого життя сміливо йти за Христом, наслідуючи його життя та віддаючи свою волю цілковито в його руки. Пресвята Богородиця завжди готова нам допомагати. Призиваймо її часто в усіх наших потребах, особливо, просімо зросту в чеснотах. Благаймо позбутися усякого пороку, бо це нас віддаляє від нашої цілі.
 
«О Божа і наша Мати! Ти краще знаєш наші потреби, ти бачиш наші немочі. Не бажаємо дочасного добра, навпаки, дай полюбити убогість й чистоту, навчи бути слухняними на кожен кивок наших наставників, дай сильної любові до твого Сина, Ісуса Христа і вірного призивання тебе на поміч в наших потребах. Навчи нас славити тебе на землі, а по смерті бути з тобою у вічному Царстві. Амінь».
 
Щиро вітаю усіх богопосвячених осіб у цей святковий день та бажаю сердечного життя із Христом, духовної сили й доброго здоров’я!

+ Ігор
Архиєпископ і Митрополит Львівський УГКЦ

15 лютого 2013 р.Б. Каплиця сестер Пресвятої Родини (м. Львів, вул. Ялівець 15)

Джерела: http://www.ugcc.lviv.ua

Воїни Христа Царя

Немає коментарів:

Дописати коментар