ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

понеділок, 3 грудня 2012 р.

03.12.2012р. Б. / Піст як шлях до зустрічі з Богом та порятунку створіння


Минулої середи у християн східного обряду, а від неділі також і в римо-католиків розпочався передріздвяний піст. І хоча сьогодні в окремих Церквах актуальними є дещо відмінні приписи щодо постування – його мета залишається однією і тою ж самою, й полягає у належній підготовці людини до зустрічі з Богом. Це, у римо-католицькій Церкві, виражає вже сама назва «адвент», що означає – прихід, або час підготовки до Різдва Господнього.
 
Піст. У чому він полягає? Виключно в обмеженні від певної їжі? Чи в обмеженні розваг або певних насолод? Однозначно що ні. Навпаки, будь-які обмеження мають стояти у службі внутрішнього очищення і глибокого та цілісного навернення до Господа Бога – Творця і Спасителя всього світу. Піст не має за мету забрати щось від нас чи певним чином обмежити нашу свободу. Навпаки, його мета – повернення нам правдивої свободи дітей Божих і життя у Бозі та по Божому.
 
За будь-яким поневоленням криється серйозна екзистенційна проблема – проблема спілкування з Богом, який є єдиним джерелом правдивого щастя людини.  Втрачаючи з поля зору Бога, не даючи йому належного місця у своєму житті, однак, бажаючи бути щасливою, людина ставить на його місце той чи інший сурогат щастя: гроші, речі, владу…, і стає їх невільником, починає їм служити.
 
Людина, опанована гріхом, який проявляється в тій чи іншій іпостасі сучасного ідолопоклонства, забуває  про свою божественну природу та покликання, і замість того, щоб бути благословенням для всього створеного Богом світу, стає для нього прокляттям: споживачем, немилосердним експлуататором та руйнівником.
 
Відповідно, для того, щоб повернути у світу втрачену первозданну гармонію і стати справді щасливим, необхідно стати самим собою. Потрібно згадати про свою Божественну природу і покликання, а рівно ж і про своє призначення Божого домоуправителя у створеному ним світі, яке ми покликані сповнювати у світлі Божої мудрості, любові та милосердя.
 
Благодатним часом для цього є час передріздвяного посту – час комплексного переосмислення нашої віри в свого Творця і Спасителя, час внутрішнього очищення і дистанціювання від всього зайвого, що перешкоджає нашій зустрічі і спілкуванню з Богом, час цілісного навернення до Бога.
 
Не намагаймося в черговий раз, незважаючи на нашу спрагу за Богом, спробувати задовольнити її чимось іншим: підвищеним рівнем купування та споживання, зовнішнім блиском та ілюмінацією чи, наприклад, духмяною ялинкою, яку колись комуністична система, а нині культура споживацтва намагається інтенсивно нав’язати як сурогат Різдва, помножуючи і без того неймовірні страждання всього створіння.
 
Христос приходить під видом малого безпомічного Дитяти, щоб визволити від гріха і дати спасіння всьому світу. Все створіння радіє з цього приводу. Не затьмарюймо цієї радості. Не зачинімо перед нашим Творцем і Спасителем двері своєї душі, підготуймо йому належну оселю, щоб він міг ефективно діяти в нас. І нехай передріздвяний піст, який саме розпочався, буде для цього нам благодатною допомогою.

д-р Володимир Шеремета


Джерела: http://ecoburougcc.org.ua

Воїни Христа Царя

Немає коментарів:

Дописати коментар