ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

середа, 14 листопада 2012 р.

14.11.2012р. Б. / Духовний заповіт-тестамент Владики Михайла Гринчишина


МИХАЇЛ (Гринчишин), колишній Апостольський Екзарх для українців Франції, країн Бенілюксу та Швейцарії УГКЦ. Народився 18 лютого 1929 р. у Б'юкенені, Канада. 28 липня 1946 р. склав монаші обіти в Чині Отців Редемптористів у Йорктоні. Єрейські свяченя отримав 25 травня 1952 р. у Торонто. Душпастирював у Нью-Йорку, Вінніпезі та Саскатуні. У 1955 р. захистив докторську працю у Папському Орієнтальному Інстититуті в Римі. Деякий час викладав у семінаріях Канади. Упродовж 1972-1981 рр. — протоігумен оо. Редемптористів Канади і США. 27 листопада 1982 р. призначений екзархом для українців Франції. 12 листопада 2012 року єпископ Михаїл упокоївся в місті Париж на 84 році життя.
 
Духовний заповіт-тестамент Владики Михайла Гринчишина

Благослови, дуже моя, Господа, і все нутро моє, ім‘я святеє Його. Благослови, душе моя, Господа, і не забувай усіх дарувань Його. Він очищає всі беззаконня твої, і зціляє всі недуги твої. Він визволяє від тління життя твоє, вінчає тебе милістю і щедротами.
 
Щедрий і милостивий Господь, довготерпеливий і многомилостивий. Благослови, душе моя, Господа, і все нутро моє, ім‘я святе Його. Благословенний Ти, Господи.
 
На склоні життя мого, серце моє заповняють думки й почування вдячности супроти Господа й Сотворителя мого. Ввесь час зазнав я ласки й добродійства один по другій. Дивлячись назад, на путь моєї жизни, бачу якими дарами Господь наповняв моє життя.
 
Дав мені праведних і глибоковірючих батьків. І тато мій і мама моя, були між першими українськими емігрантами, які, шукаючи кращої долі, приїхали до Канади з глибокою вірою в Бога, з упованням на Боже Провидіння, з працьовитістю та витривалистю. Побралися вони в Канаді і своїм дітям перещепили віру в Бога та любов до рідної спадщини.
 
Ще в дитинстві Господь поклав у мою душу бажання статися священиком. Священиче моє покликання завдячую молитвам мого батька, який маючи шість синів, молив Господа, щоб один з них став священиком. Щасливий цей вибір припав мені. І в моному серці ніколи не було найменьшого сумніву відносно автентичности того ж поклику. Не було в мене ніколи покус чи сумнівів про те до чого Господь мене покликав. Зложив я монаші обіти як редемпторист, та відбувши студії, був рукоположений Митрополитом Максимом Германюком 1952 року.
 
Тодішний протоігумен, отець Володимир Маланчук вислав мене до Риму на дальші студії, які я щасливо відбув включно з докторською дисертацією на Папському Інституті Східних Наук 1955 Р*
 
Цей побут у Вічному Місті був цінним добром для мене. Підчас років тих студій Великодні й літні вакації послужили на те, що я міг голосити духовні науки та місійні вправи у Франції, Німеччині, Італії.
 
Післа того як повернувся з Риму перше моє душпастирське призначення було на ректора Інституту ім. Митрополита  Андрея Шептицького в Саскатуні. Будучи настоятелем цього студентського дому почав запізнаватись з постатю Великого Митрополита.
 
По двох роках - 1957 - був призначений настоятелем семінарії отців редемптористів у Медовейль, біля Торонта. І того самого року - 1957 - одержав я від Кир Івана Бучка призначення на постулятора справи беатифікації Слуги Божого Митополита Андрея Шептицького.
 
І хіба це - цей зв‘язок з особою Кир Андрея - найбільша духовна благодать у мойому житті як священик та єпископ. Ціле своє життя провів я у товаристві цієї найбільшої церковної постаті українського нарду. Мав я можність збирати й читати його письма й твори. Запізнатись з його думками, його задумами, з його працею, його жертвою й посвятою. Могутня та постать мене манила та мені імпонувала. Богувгодний той взір стояв мені перед очима.
 
У своїх відвічних задумах Провидіння Боже уложило цікавий та багатий план для мого священичого й єпископського життя. Мав можність голосити місії по різних парафіях та духовні вправи священикам і сестрам в Канаді та ЗДА. Був парохом у різних парафіях: Вінніпег, Саскатун, Нюварк. 1979 р. був назанчений ієрархією УГКЦ генеральним секретарем святкувань Ювілею Тисячоліття Хрещення Руси-України. І негайно після єпископської хіротонії (1983) вибраний був секретарем Синоду Ієрархії УГКЦ. Виконував цей уряд до повернення глави УГКЦ до Львова. Опісля, через три каденції перевибраний був членом Постійого Синоду.
 
Будучи апостольським екзархом у Парижі був назначений апостольським адміністратором екзархату у Великій Британії. Виконував той уряд два роки (1987-1989), стараючись погоїти рани й протистояння серед церковної громади в Англії. Опісля, продовж чотирьох років (1996-2000), на зарядження Апостольської Столиці завідував апостольським екзархатом у Німеччині й Скандинавії. Коли 1994- Р Іван Павло II створив Центральний Комітет Ювілею року 2000, призначив він мене головою Комісії Нових Мучеників.
 
По клопотаннях та важких зусиллях вдалося відкрити у Львові подвійне постуляційне бюро. На доручення конгрегації для справ святих Постуляція приготовила докуменацію для 27-ох мучеників УГКЦ, що їх Папа проголосив блаженними підчас своєї візити у Україні 2001.
 
Ця не легка але вдячна й благородна праця Постуляції продовжується. Появляються друком різні твори й писання Митрополита Андрея. Відкривається його велич. Україніці греко-католики щораз краще його пізнають.
 
З глибини душі дякую Господеві, що дозволив мені бути учасником таких гарних могутніх задумів непрогляних тайн його Провидіння. Життя моє не було ані монотонне ані нудне. До праці не був я лінивий. Дарів-талантів не закопав. До самого кінця старався виконати свої обов‘язки й завдання. Ніколи не було в моїй душі задрости супроти досягнень інших - зокрема моїх співбратів у священстві чи єпископстві. Господь захоронив моє серце від цієї грішної настанови - invidia clerical радше, я тішився досягненнями інших. Не шукав похвали в нікого. До себе радше примінював слова євангелії: «Як зробите все,що звелено вам, кажіть: Ми слуги непотрібні, виконали те, що повинні були зробити».(Лк 17:10)
 
Перед моїми очима могутня постать Павла Апостола, який ось так підсумовував твоя трудяще життя благовісника Христової Євангелїі: «Я вже готовий на ливну жертву, і час мого відходу настав. Я боровся доброю борнею, скінчив біг - віру зберіг. Тепер же приготований мені вінок справедливости, що його дасть мені того дня Господь, справедливий Суддя; та не лише мені, але всім тим, що з любов‘ю чекали на його появу». (2 Тим 4:6-8)
 
Понад пятьдесять років працюю для справи Митрополита Андрея - його прослава. Немаю найменьшого сумніву, що вона здійсниться. Господь випробовує нашу віру й витривалість. "Але хто витриває до останку, той спасеться".(Мт 24:13) За оце моє життя переповнине небесними дарами й ласками та xoч деякими досягненнями, за силу витривати на служінні Триєдиноиу Богові, заношу славословіє: «Цареві ж віків, нетлінному, невидимому, єдиному Богу честь і слава на віки вічні. Амінь» (1 Тим 1:17)

Винсен, Франція
дня 13 кітня 2008

Духовний заповіт-тестамент Владики Михайла Гринчишина.pdf



Джерела: РІСУ

Воїни Христа Царя

Немає коментарів:

Дописати коментар