ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

четвер, 8 листопада 2012 р.

08.11.2012р. Б. / Таїнство зцілення та зміцнення


 Провидіння Боже встановило так, щоб людина могла витривало змагатися з хворобами і дбати про своє здоров’я. Дане Богом людині, воно слугує для виконання обов’язків у суспільстві та Церкві – і ми не маємо морального права марнувати здоров’я дарма. Це Бог дає нам життя, Він дає сили і певне завдання для виконання у цьому світі. Немає жодного непотрібного, безцільного життя. Але людина має вільну волю і не завжди прислухається до того, як Бог прагне послужитися нею, покликавши до існування.

Однак ми маємо завжди бути готові прийняти хрест, який у житті може виразитися також через хворобу. Тому хворі мають особливе завдання у християнській спільноті і є особливими членами Тіла Христового, яким є Церква.

Церква вірує і визнає, що серед семи Святих Таїнств існує одне, спеціально призначене для зміцнення хворих. Це Таїнство Єлеопомазання. Воно призначене не тільки для тих, які перебувають у дуже великій небезпеці смерті: єлеопомазання потрібне і тоді, коли вірному починає загрожувати небезпека смерті через хворобу або старість.

Це таїнство може повторюватися. Якщо людина після єлеопомазання одужує, вона може знову прийняти це таїнство в разі нової хвороби. Євангеліє свідчить про те, що Христос оточував великою опікою хворих у їхніх тілесних та духовних потребах, а також доручив чинити це саме своїм вірним. Турбота про вділення цього таїнства є обов’язком цілої Церкви. На кожному з нас лежить відповідальність дбати не тільки про своє спасіння, але допровадити до поєднання з Богом іншу людину. А тим більше справою віри є дбати про важко хворого ближнього, а надто за того, який перебуває в небезпеці смерті.

ІІ Ватиканський Собор стверджує, що Таїнство Єлеопомазання можна назвати таїнством помазанням недужих, спираючись на слова апостола Якова: "Нездужає хтось між вами? Хай прикличе пресвітерів церковних і хай вони помоляться над ним, помазавши його олією в ім’я Господнє, і молитва віри спасе недужого, та й Господь його підійме; і як він гріхи вчинив, вони йому простяться" (Як 5, 14-15).

Хвороба може вести до тривоги, до замкнення в самому собі, навіть до бунту проти Бога… Але вона також може зробити людину зрілішою; допомогти їй пізнати те, що є насправді цінним у житті, а що – другорядним. Дуже часто хвороба, навіть неважка, допомагає людині зробити переоцінку свого життя. Згуртувати навколо неї справжніх друзів, помирити розбиту внутрішнім розбратом родину. Врешті-решт, часто хвороба спонукає шукати Бога і навертатися до Нього. Нам не відомі плани Божі: через страждання однієї людини, яка несе хрест хвороби, часом навертаються інші. Нікому не відомі путі Господні…

У Старому Завіті хворобу часто пов’язують із гріховним станом людини. Виливаючи перед Богом свої скарги та хвороби, люди Старого Завіту шукали оздоровлення. Хвороба ставала дорогою навернення, а Боже прощення – початком зцілення.

У Новому Завіті Христос прийшов зцілити всю людину, її дух, душу та тіло. При зціленні Ісус жадає віри людини. І нині через Таїнство Єлеопомазання Він прагне доторкнутися до нас, щоб звільнити від страждань.

У Євангелії Ісус користується різними знаками для оздоровлення хворих: слиною, покладанням рук, зануренням у воду, накладенням болота. Дозволяє до Себе доторкнутися і ще більше робить наші немочі Своїми. Та вершина Божої допомоги нам виповнилася на Хресті, коли Він узяв увесь тягар гріха на Себе: "Ось Агнець Божий, який світу гріх забирає" (Йн 1, 29б).

Обряд Таїнства Єлеопомазання, затверджений папою Павлом IV 30 листопада 1972 р. каже наступне: "Таїнства Єлеопомазання уділяється хворим через намащення чола і долонь олією з оливок, або, згідно з обставинами, іншою рослинною олією, належно посвяченою, з вимовлянням тільки одного разу наступних слів: "Цим святим помазанням нехай Господь у Своєму нескінченному милосерді підтримає тебе благодаттю Святого Духа. Господь, Який відпускає тобі гріхи, нехай тебе спасе і зміцнить Своєю благодаттю".

Також згадаємо про наслідки особливої благодаті цього таїнства. Це з’єднання хворого зі стражданнями Христа заради свого добра та добра цілої Церкви; зміцнення, мир і відвага зносити по-християнськи страждання, спричинені хворобами або старістю; прощення гріхів, якщо хворий вже не може його отримати через Таїнство Покаяння та Примирення; відновлення здоров’я, якщо це служить духовному добру; приготування до переходу у Вічне Життя.
***
Цінуймо Богом дане здоров’я, будьмо міцні духом. Але також варто пам’ятати, що хвороба – це час випробувань не заради погибелі, а заради Вічного Життя. І в стражданнях ми з’єднуємося з Тим, Який Сам, будучи без жодного гріха, поніс на Собі усі хвороби та гріхи цього світу.

Отець Франциск Петро БОТВІНА OFM


Джерело: http://katolyckyj-visnyk.blogspot.com

Воїни Христа Царя

Немає коментарів:

Дописати коментар