ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

пʼятниця, 14 вересня 2012 р.

14.09.2012р. Б. / 14 вересня початок церковного року


14 вересня 2012 року
Поч. індикта, тобто церковного року.
Преп. Симеона Стовпника та його матері.
Собор Пресвятої Богородиці, що в Міясинах.


Початок церковного року
На І Вселенському Соборі в Нікеї 325 року було встановлено в цей день відзначати початок нового церковного (літургійного) року або індикту. Це рішення взяла за основу Східна Церква. На відміну від неї Римо-Католицька Церква розпочинає літургійний рік у першу неділю різдвяного посту (Пилипівки) або т.зв. адвенту.

Це полієлейне свято, яке має свою богослужбу. Цього дня читається Євангеліє про першу проповідь Ісуса Христа в Назареті, якою Він розпочав Свою апостольську діяльність.

Святий Симеон Стовпник
Святий Симеон Стовпник народився 356 року в містечку Сисані, поблизу сирійського кордону, і був сином убогого пастуха. В юності вступив до монастиря, де вів життя великого умертвлення. Потім Симеон поселився у печері під горою Теланісси, де прожив три роки, у молитві і пості прославляючи Бога. Невдовзі він збудував келію без даху на вершині гори, щоб з любові до Бога терпіти усяку негоду. 423 року він поставив собі стовп висотою 2, 70 м, а на ньому будку шириною 90 см, де вів життя повного самозречення. Симеон провів на стовпі 37 літ, звідси й назвали його Стовпником. Помер Симеон Стовпник 459 року, проживши 103 роки.

Послання ап. Павла до Галатів 4, 8-21
Браття, колись ви, не знаючи Бога, служили богам, що не були богами. Тепер же, коли ви пізнали Бога чи, краще кажучи, коли Бог пізнав вас, як ви можете вертатися знову до немічних та вбогих первнів, яким, як колись, хочете знову служити? Вважаєте пильно на дні, на місяці, на пори та на роки! Боюсь за вас, чи не працював я коло вас даремно. Благаю вас, брати, будьте як я, бо і я такий, як ви. Ви мене нічим не образили. Ви знаєте, як я через недугу тіла проповідував вам перший раз євангеліє, і, не зважаючи на мою недугу, яка була вам спокусою, ви не погордували мною і не відіпхнули, але, як ангела Божого, прийняли, як Христа Ісуса. Де ж вона, тепер, та ваша радість? Свідчу вам, що якби можна було, ви були б вирвали собі очі і мені дали б! Невже я вам став ворогом, говорячи вам правду? Та ті нещиро вас ревнують; вони вас хочуть від нас відвернути, щоб ви про них дбали. Воно добре — ревнувати, але у добрім, і завжди, не лиш тоді, коли я між вами. О мої дітоньки, яких я знову народжую в муках, доки Христос у вас не зобразиться! Хотів би я бути серед вас тепер і змінити мою мову, бо сам не знаю, що мені з вами робити. Скажіть мені, ви, що хочете бути під законом, чи ви не знаєте закону?

Євангеліє від Марка 6, 45-53
45 І відразу ж спонукав своїх учнів сідати в човен і плисти поперед нього на той бік до Витсаїди, - поки він відпустить народ. 46 Відпустивши ж їх, пішов на гору помолитись. 47 Як настав вечір, човен був посеред моря, а він сам один на землі. 48 Коли ж побачив, як вони, веслувавши, втомились, - вітер бо їм був противний, - то близько четвертої сторожі ночі подався до них, простуючи морем, - хотів обминути їх. 49 Вони ж, побачивши, як він ступає морем, гадали, що то примара, та й закричали. 50 Усі бо уздріли його й занепокоїлись. Він же вмить заговорив до них, мовивши: Будьте ж мужні: це я, не бійтесь! 51 І ввійшов до них у човен, - й ущух вітер. І вони в собі вельми здумілись, - понад міру, 52 бо не розуміли чуда з хлібами - серце їхнє було нечуйне. 53 І, перепливши, прибули вони в землю Генезаретську й причалили.

Розважання Владики Венедикта Алексійчука над сьогоднішнім Євангелієм

Джерело:   Воїни Христа Царя


 "...Ісус Навин залишив нам прекрасний приклад національного провідника. Він сердечно любив свій народ і до останнього удару свого серця працював для його добра. Був розумним вождем народу, вів його до сили й щастя прославою Бога й вірністю його законам. Тільки такі провідники можуть бути справжніми будівничими сили і слави кожної нації..." (ЖИТТЯ СВЯТИХ, в-о "Місіонер", 1998, стор.284)

Передруковано з паперового видання р.Б. Леонідом.

Немає коментарів:

Дописати коментар