ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

субота, 11 серпня 2012 р.

11.08.2012р. Б. / Єпископ Шнайдер: «реальний екуменізм» по-казахстанськи



Кафедральний собор Матері Божої Фатімської, Караганда, Казахстан

 
Кардинал Анджело Содано, декан Колегії кардиналів і колишній держсекретар Ватикану, рівно за місяць – 9 вересня – прибуде в Казахстан, щоб освятити в Караганді новий кафедральний собор.

«L’Osservatore Romano» від 9 серпня опублікувала інтерв’ю з єпископом-помічником архидієцезії Астани Атанасіусом Шнайдером, який починав будувати цей храм разом з Яном Павлом Ленгою. Зв’язок монс.Шнайдера з колишніми радянськими землями – цілком вагомий аргумент, оскільки він походить з російських німців, і емігрував до Німеччини тільки 1973 року. Він – член Ордену Регулярних Каноніків Святого Хреста.

Єпископ Шнайдер сказав, що катедра стане «духовним серцем» Караганди, а завдяки своїй красі та органній музиці – також і центром культури.

Кафедральний храм Матері Божої Фатімської у Караганді зведено як меморіал мученикам ХХ століття, бо ж довкола цього міста були розташовані численні табори політичних в’язнів, де утримувано людей найрізноманітнішого національного походження (понад 100 народностей).

Зведення неоготичної катедри стало можливе завдяки матеріальній допомозі благодійників із Європи. На думку єпископа, цей «обмін дарами» подібний до того, який існував у давній Церкві, коли заможніші допомагали потребуючим. Участь у створенні цього храму взяли також і майстри Старого світу. Крипту катедри оформив італійський художник Рудольфо Папа, який створив 14 образів, де тема Євхаристії поєднана з Хресною Дорогою. Серед сюжетів – жертви Авеля, Мелхіседека, Авраама, пасхальне ягня, манна в пустині, їжа пророка Іллі по дорозі до Божої гори, Вифлеєм – «дім хліба» в перекладі, чудо в Кані, помноження хлібів, «Євхаристійна мова» Ісуса (див. Йн 6), Тайна Вечеря, Емаус, Агнець у Небесному Єрусалимі.

Наріжний камінь під будівництво освятив навесні 2003 року кардинал Содано. Будівництво за проектом архітектора В.Сергєєва розпочалося 2004 року. Катедра Матері Божої Фатімської – єдиний такий храм на весь Казахстан і Середню Азію загалом. Висота його веж – 40 м, а між ними вміщено статую Діви Марії Фатімської, на честь якої названо святиню.

Казахстанський ієрарх сказав, що католики становлять менше 2% населення у цій країні з переважною мусульманською та невіруючою більшістю. Тому всі християни там живуть «реальним екуменізмом»: католицькі ієрархи зустрічаються з православними та протестантськими. «Людські стосунки важливіші за теоретичні та доктринальні дискусії», – вважає єпископ Шнайдер. Наприклад, у програмах із захисту життя католики та православні Казахстану задіяні спільно. Існує порозуміння також і з місцевою владою.

– Яким є історичне та духовне значення будівництва цього собору в Караганді? – запитала журналістка «L’Osservatore Romano» єпископа Шнайдера. 

– Перше значення – мати храм більш гідний і представницький, оскільки дієцезія Караганди використовує будівлю на окраїні, яка служила католикам ще за часів гонінь, і вона навіть зовні не схожа на церкву. А собор, зведений ближче до центра міста, у виразно католицькому, неоготичному стилі, буде тихим, але потужним знаряддям євангелізації в країні, де католиків близько 2%, а з християн переважають православні. Архітектура собору та його інтер’єр виконані особливо старанно, щоб бути справжніми творами мистецтва і водночас давати людям відчуття святості, надприродного. Це сприяє вираженню релігійних почуттів і допомагає поклонятися Пресвятій Трійці. Таким чином, це допомагає як виконувати Першу заповідь, так і сповнювати кінцеве призначення кожного створіння – прославляти Бога.
Історичним же виміром є те, що собор стане священним місцем пам’яті про незліченних жертв комуністичного режиму, а водночас – місцем покутних молитов за злочини атеїстів та комуністичного режиму.

– Як сприйняли цю ініціативу місцева влада та мусульманська спільнота?
 
– З почуттям поваги до Католицької Церкви. Цивільна влада і населення міста раді мати у себе об’єкт такої надзвичайної архітектурної краси та культурної цінності. Влада сприймає це будівництво як жест з боку Католицької Церкви щодо розвитку культури в регіоні. 

– Нечисленна католицька спільнота спроможна побудувати цілий собор у своїй місійній місцевості; чи не може це слугувати моделлю для відродження віри у старій Європі?
 
– «Нечисленна католицька спільнота» змогла зробити хіба що духовний внесок у побудову цього храму; матеріальне забезпечення проекту надійшло від братів і сестер із Європи. А в ній віра відродиться, коли люди нададуть перевагу самому Ісусові, коли віра повернеться у життя як щось конкретне, видиме, коли вона «втілиться». 

– З якими проблемами на щодень стикається католицька спільнота Казахстану?
 
– З проблемами браку священиків, величезних відстаней між парафіями, відсутності добрих матеріалів для будівництва храмів, з проблемою еміграції молоді за кордон та деякими бюрократичними перепонами. 

– Мистецтво є добрим засобом євангелізації, як нагадує Магістеріум Церкви, а Папа закликає втілювати це на практиці. А як щодо оплатності?
 
– Будівництво нового собору, з його церковною естетикою і священними творами мистецтва, є втіленням обов’язку проповідувати – головного обов’язку Церкви: дати людям Бога, насамперед – втіленого Бога, оскільки Бог став видимий у Євхаристії; надати Богові перше місце всіма художніми творами, які створені на Його честь, тому що Бог є джерелом усього прекрасного і заслуговує на найкращі мистецькі твори.

 Крім того, такий собор може стати вираженням ніжної любові з боку спільноти віруючих до Церкви, яка є Його Тілом; ушанування, подібне до того, як зробила та жінка, що намастила Ісуса дорогоцінними пахощами («більше ніж за триста динаріїв», Мк 14,4). Щоби намастити тіло Христа, та жінка витратила суму, достатню для прогодування сім’ї упродовж цілого року. Але Христос її похвалив: «вона зробила Мені добру справу». Нам варто бути «святими розтратниками» заради Ісуса.

Діорама в крипті собору в Караганді



Чимало людей уже побували в новому соборі. Більшість із них, і навіть нехристияни, захоплені його красою. Вони неприховано виражали свої переживання, я навіть бачив жінок, які плакали. Одного разу я показував молодій нехристиянській парі наш собор з усіма подробицями. Коли я закінчив, вони сказали: ми за цей час очистилися душею, чи можна буде потім ще прийти? Ці півгодини пояснення сакрального мистецтва стали уроком істин католицької віри.

Реакція більшості відвідувачів, особливо нехристиян, здебільшого виражається у захопленому мовчанні. Я відкрив для себе істину, сформульовану Тертуліаном, що людська душа за своєю природою – християнка. Він учив, що здатність пізнати Бога вписана в людську природу. Я певен, що обов’язок католиків – привести ці душі до надприродного поклоніння, віри у Христа і поклоніння Йому, до віри у Пресвяту Трійцю, заради спасіння душ. На великих вхідних бронзових дверях собору видніє напис: «Ось Дім Божий, ось ворота Небес» – і ці слова стають втіленням євангелізації.

(Переклад CREDO, наводиться зі скороченнями.)
 
За матеріалами: Ватыканскае радыё, ilsismografo.blogspot.com, www.catholic-kazakhstan.org

Всі фото собору – Юрій Семенков. 

Джерело:  КРЕДО 

Немає коментарів:

Дописати коментар