ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

четвер, 12 липня 2012 р.

12.07.2012р. Б. / Свв. славних і всехвальних апп. Петра і Павла

Святі апп. Петро і Павло

Петро, який називався Симоном, був сином Йони і жив у Капернаумі. Він працював рибалкою, а коли Ісус покликав його, був уже вдівцем. Петро з-поміж усіх 12 апостолів перший визнав Ісуса Христа Сином Божим. Незважаючи на те, що він тричі відрікся Христа у скрутну хвилину Його страстей, Ісус назвав його Петром, тобто скелею, і додав: "Я на цій скелі збудую Мою Церкву й пекельні ворота її не подолають". Ісус Христос дав Петрові ключі від Небесного Царства зі словами: "Що на землі зв'яжеш, буде зв'язане на небі; і що на землі розв'яжеш, буде розв'язане на небі". Ісус поставив Петра як видимого Главу Христової Церкви, сказавши йому: "Паси Мої вівці, паси Мої ягнята". Цю духовну владу від Петра перебрали його наступники - Папи Римські.
 
Павло, який називався Савлом, народився у містечку Tapс у Малій Азії і був римським громадянином. Він був дуже вченим і належав до секти фарисеїв. Будучи ревним виконавцем юдейського закону, він переслідував християн аж до свого чудесного навернення у Дамаску. Називали його Апостолом народів, бо він перший з апостолів і учнів Христових відважився прийняти до Церкви навернених поган. Написав 14 послань до вірних.
 
Верховні апостоли Петро і Павло прославили Бога мученицькою смертю того самого дня у 67 році. Петра на Ватиканському пагорбі розп'яли на хресті (на його ж прохання - головою вниз), а Павлові відрубали голову в селищі Три Фонтани (нині південна частина Рима).
 
2 послання ап. Павла до Коринтян 11, 21-12, 9
Браття, в чому б хто не виявив сміливости, - говорю мов безумний! - я також можу її показати. Вони Євреї? Я теж. Вони Ізраїльтяни? Я теж. Потомки Авраама? Я теж. Слуги Христові? Говорю неначе нерозумний: Я більш від них. Багато більше в трудах, багато більше в тюрмах, під бичами надмірно, у смертельних небезпеках часто. Від юдеїв я прийняв п'ять раз по сорок без одного ударів, тричі мене бито киями, раз каменовано, тричі корабель зо мною розбивався; день і ніч провів я у безодні; в подорожах часто, у небезпеках на ріках, у небезпеках від розбійників, у небезпеках від земляків, у небезпеках від поган, у небезпеках у місті, у небезпеках від фальшивих братів; у праці та в труді, часто в недосипанні, у голоді та спразі, часто в постах, у холоді й наготі. Крім того всього, моє щоденне піклування - журба про всі Церкви. Хтось слабкий, а я не слабкий? Хтось спокушається, а я не розпалююся? Коли ж треба хвалитися, то я моєю неміччю буду хвалитись. Бог і Отець Господа Ісуса - Він благословен во віки! - знає, що я не говорю неправди. В Дамаску правитель царя Арети стеріг місто дамаскинян, щоб мене схопити, але мене спущено віконцем у коші по мурі і я втік із його рук. Чи треба хвалитися? Воно не личить. То я перейду до видінь і до об'явлень Господніх. Знаю чоловіка в Христі, що чотирнадцять років тому, - чи то в тілі, не знаю, чи то без тіла, не знаю, Бог знає, - був узятий до третього неба. І знаю, що той чоловік - чи в тілі, чи без тіла, не знаю, Бог знає, - був узятий у рай і чув невимовні слова, яких не можна людині говорити. Таким буду хвалитися, собою ж не буду хвалитися, хіба лиш моїми немочами. Коли ж я схочу хвалитися, не буду безумний, бо скажу правду; але стримуюся, щоб про мене хто не сказав більше, ніж у мені бачить або від мене чує. А щоб я не згордів надзвичайними об'явленнями, даний мені пакосник тіла, посланець сатани, щоб мені пакості діяв, щоб я не вивищувався. За це я тричі благав Господа, щоб він відступив від мене, та Він сказав мені: Досить тобі Моєї благодаті, бо сила Моя об'являється в немочах. Отож, я краще хвалитимусь моїми немочами, щоб у мені перебувала сила Христова.
 
Євангеліє від Матея 16, 13-19
В той час, прийшовши у сторони Кесарії Филипової, Ісус запитував Своїх учнів, кажучи: Що кажуть люди про Мене, Сина Людського, хто Він? Вони ж сказали: Одні-то — Іван Хреститель, другі-то — Ілія, інші ж — Єремія або один з пророків. Сказав їм Ісус: А ви, як кажете, хто Я? І, озвавшися, Симон Петро сказав: Ти єси Христос, Син Бога живого. А Ісус, відповівши, сказав йому: Блажен єси, Симоне, сину Йони, бо плоть і кров не явила тобі, але Отець Мій, що на небесах. І Я ж тобі кажу, що ти є Петро, і на цім камені збудую Церкву мою, і ворота адові не подолають її. І дам тобі ключі Царства Небесного; і що тільки звяжеш на землі, буде зв'язано на небесах; і що тільки розрішиш на землі, буде розрішено на небесах.

Джерела: www.ugcc.org.ua

Воїни Христа Царя

Немає коментарів:

Дописати коментар