ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

понеділок, 2 липня 2012 р.

02.07.2012р. Б. / Слово Митрополита Львівського в день пам'яті св. Юди

Слово Архиєпископа і Митрополита Львівського
в день пам’яті святого апостола Юди, брата Господнього.

Рм 12,4-5;15-21, Мт 12,9-13.

Сьогоднішній день посвячений святому апостолу Юді, брату Господньому. Святий євангеліст Матей називає його Тадеєм. Це ім’я означає: той, хто хвалить. Це один із 12-ти апостолів. Він був сином Марії Клеопової, тітки Пречистої Діви, близький покревний  Ісусові Христові. Юда, рідний брат Якова (пор. Юда 1,1), пізнішого єпископа Єрусалиму, одного із сімдесяти учнів. Симон Зилот, теж, їхній покревний брат, апостол із дванадцяти Христових учнів, усі вони називалися  по єврейському звичаю братами, хоч не усі були рідні, лише споріднені. У житті цього апостола зазначено, що він після отримання Святого Духа проповідував слово Боже в Юдеї, Галилеї, Самарії, Ідумеї, потім в Аравії, Сірії, Мезопотамії і в Едессі. Дійшов до Вірменії, де за святу віру був прив’язаний до дерева і так довго мучений стрілами з луків, поки віддав душу Богові. Є інші версії, що він помер Персії, а ще інші твердять, що закінчив своє життя природною смертю в Едессі. Він написав одне послання на двадцять п’ять віршів до церков в Азії, у якому остерігає від хибного вчення безбожників, що обертають благодать Бога на розпусту (пор. Юда 1,4). Трудно у наш час дослідити, де й коли він помер? Для нас важливо те, що він був вірним Богу, бачив діла та чув вчення Ісуса Христа і витривав до кінця у спасенній науці. А Спаситель сказав, що, хто витриває до кінця, той буде спасенним. Коли ми пізнали життя апостола Юди, брата Господнього, зрозуміли, що він не злякався стріл із лука, лише віддав своє життя в руки Бога, то можемо робити висновки про його непохитну та вірну любов до свого Учителя. Він – святий, у небі, щасливий з Богом на віки!  
 
Завжди радіємо тим, коли у нас народжується священик, слуга вибраний Богом та поставлений рукою єпископа у пресвітери. Розуміється, що священика можемо і часом називаємо пресвітером, бо це синоніми. Учитель Церкви так навчає: «В древні часи… пресвітери називалися єпископами і дияконами Христовими, і єпископи – пресвітерами» (св. Ів. Золот, Бесіда I на Флп 1 п.1). Сьогодні ми стали учасниками такого великого чуда, бо чули слова посвячення, промовлені єпископом, бачили покладені руки на диякона, але не бачили благодаті та знаку на душі, не бачили зміни, яку вчинив Господь особі поставленій у священство. Людині трудно зауважувати духовні виміри. На слова єпископа, диякон став священиком і про це ніхто не дискутує. Туди сягає тільки віра, без якої, життя не допровадить людини до оправдання перед Богом. І наш брат у священстві, Олег, колись приходив до мене з переконанням, що він відчуває покликання до священства і не може внутрішньо стати осторонь, тобто, протистояти Господові, не прийняти пропонованого дару. Ось, яка сила духа, що наділяє Господь тих, хто йому до вподоби, щоб служили священиками. Ми переконані, що правдиве й праведне священство, це – труд, терпіння, посвята й постійний ріст в любові до Бога та ближніх. Шукати священику чогось іншого поза виконанням Божої волі: вигідного життя, земського затишку, авторитету,  матеріальних благ – велика помилка, а можливо для багатьох й трагічна, непоправна. Слузі Божому не гарантована безпека, навіть згори, тим більше тоді, коли він буде негідно провадити своє життя. Пророк проголошує відповідні слова Бога: «Та що буде з народом, те й із священиком: я його покараю за його поведінку, я йому відплачу за його вчинки» (Ос 4,9). Господь добрий та милосердний, радо прощає кожному грішнику, але також, справедливий і не потерпить жодного беззаконня та надужиття. Він не любить гріховної плями на душі свого священика! Спаситель не обіцяв своїм учням мирного та спокійного тілесного життя на землі. Він пригадував: «Блаженні ви, коли вас будуть зневажати, гонити та виговорювати  всяке лихо на вас, обмовляючи мене ради» (Мт 5,11). Отож, слуга Бога не має гарантії спокійного зовнішнього життя. Однак, він має захист від Господа, який виразно сказав, щоб не боятися судів та гонителів, бо він знає про кожен наш волосок на голові (пор. Лк 12,7). Та не потрібно боятися тих, говорив Син Божий, «що вбивають тіло… а бійтеся радше того, хто може погубити душу і тіло в пеклі» (Мт 10,28). Господь не залишить нас сиротами, бо він завжди при нас, з нами і у нас (пор. Ді 17,28; Гл 2,20).
 
Священика необхідно поважати, це дуже продемонстрував у своєму житті пророк Давид, якого переслідував цар Саул, поставлений Богом на престол. Давид, не вбив його за несправедливість та жорстокість відносно себе, лише пощадив царя його, бо він «помазаник Господній» (пор. 1Сам 24,7). Святий Учитель Церкви так пояснює цю ситуацію, входячи в розуміння царя Давида: «Я дивлюсь не на злобу його, але на гідність. … шаную божественний вибір, хоч би він (цар, священик) показався недостойним. … Хай послухають ті, які не поважають священиків; хай знають вони, яку пошану показав Давид царю; а священик заслуговує значно більшої пошани та поваги, тому що покликаний до вищого служіння» (св. Ів. Золот., «Пять слів про Анну» Слово II п.4). Молімося за наших священиків, але не осуджуймо їх, бо є Господь, який встановить справедливість і з нами, і зі священиками. Виграє така особа, яка усе віддасть в руки Бога і не буде встановлювати своєї правди. Завдання священика велике і пов’язане завжди з діяльністю перед Богом, бо йому необхідно стояти  перед престолом Всевишнього. Хай Господь завжди милосердиться над помилками своїх священиків, а священики хай постійно каються та перепрошують Господа за свої та людські беззаконня.
 
Достойний наш брате у священстві, Олег, прошу, служи Богові вірно та з любов’ю. Не май до Господа ніколи жодних зайвих претензій. Краще у молитві, покорі та проханні полагоджуй усі свої проблеми та потреби, подібно, як це робили святі мужі: Аврам, Яків, цар Давид, св. Іван Віяней, св. Йосафат Кунцевич, св. Филип Нері та багато інших. Проси Господа, щоб гідно виконати його волю, а цього буде достатньо, щоби осягнути освячення душі та вічне спасіння. Не лякайся труднощів та випробовувань, бо Господь обіцяв зодягнути священиків спасінням, щоб його святі раділи вельми (пор. Пс 132,16). Хай твоє священицьке служіння, послугу у сім’ї, родині та уряд викладача УКУ благословить Господь рясними духовними дарами! Бажаю тобі, дорогий наш священику, зростати у любові Бога та ближніх! Хай пресвята Богородиця і твій ангел бережуть тебе на нелегкій стежині земського життя! 

+ Ігор
Архиєпископ і Митрополит Львівський УГКЦ

2 липня 2012 р.Б. Архикатедральний Собор Святого Юра

Джерела: www.ugcc.lviv.ua

Воїни Христа Царя

Немає коментарів:

Дописати коментар