ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

четвер, 14 червня 2012 р.

14.06.2012р. Б. / Сьогодні свято Пресвятої Євхаристії

Слово Архиєпископа і Митрополита Львівського
на свято Торжественного поклоніння пречистим Тайнам Тіла і Крови Господа нашого Ісуса Христа
1Кр 11,25-32; Ів 6,48-54

Господь створив людину такою, що вона потребує їжі, води та інших речей. Без їжі та води можна прожити довше ніж без повітря, однак, не довго, найбільше, десять або трохи більше днів. Без поживи людина поволі тратить сили, стає бездіяльною, трудно рухається, а згодом помирає. І люди дбають про своє здоров’я, тому що його дає нам Господь. Син Божий згадував юдеям про те, що його Отець давав їхнім батькам у пустині манну, тобто, хліб із неба. Також, потвердив, що про правдивий хліб запропонований із неба, який дає світові життя (пор. Ів 6,33). Люди бажали такого хліба, але вони не розуміли, що він говорив про духовну поживу, якою ставався він сам. Бо Господь назвав себе хлібом життя, який заспокоює духовний голод людини. Він закликав, щоб вірити у нього, прийняти його як Сина Божого, як рівного Отцеві та Святому Духові, бо він потвердив: «Я і Отець - одно» (Ів 10,30). Багато із юдеїв твердили: «Навіжений він і з глузду з’їхав. Навіщо його слухаєте?» (Ів 10,20). І до цього часу численні люди протягом століть не бажають прийняти Сина Божого за правдивого Бога, як рівного Отцеві, бо так наставляє злий дух.
 
Багато-хто зовсім не хочуть чути про існування Бога взагалі, бо таким особам здається, що так жити простіше й краще. Людина хоче стати Богом, але їй цього не вдається, бо вона обмежена, мізерна проти велетенського світу, який створив Господь. Вчені не можуть зрозуміти того, що світ кудись розширюється, що цілі планети кудись втікають, за ними не можна стежити, вони недосяжні у просторі. По людських розрахунках їхній рух мав би припинитися, а цього не стається. Хаос у вчених головах.
 
Багато із народу протягом століть не можуть зрозуміти того, що цю землю й те, що навколо неї є творінням всемогутнього Бога, який вчинив людині дарунок, щоб вона із цього користала, прославляла свого Творця, зберігала його закон, зростала у любові до нього(пор. Бут 1, 27-30). Коли ж людина не послухала Господа, Небесний Отець послав на землю свого Сина, щоб він направив життя людей у праведне русло. І Христос прийшов у світ, навчав людей, оснував свою Церкву, був розіп’ятий на хресті, винагороджуючи гріх людини, щоб вона осягнула вічну нагороду в небі. Ісус Христос справедливо називав себе хлібом з неба, бо відомо, що на тайні Вечері він не тільки обмив апостолам ноги та вказав учневі Іванові на того, хто його мав зрадити, але перемінив хліб у своє Тіло, а вино у свою Кров (пор. Ів 13,5;26; Лк 22,19-20). І в такий спосіб апостоли запричастилися, тобто, прийняли Бога у свою душу під видом хліба і вина. Він усіх обмив й сказав, що вони чисті, але не усі (пор. Ів 13,10), бо Юду теж обмив водою, але Господь натякнув на чистоту душі, а не лише тіла людини. Тому дуже важливо, щоб очистити своє сумління від духовного бруду, приступаючи до святого Причастя (пор. 1Кр 11,28). Святий І. Золотоустий дуже строго відзивається до тих, хто би насмілився причащатися з сумлінням обтяженим гріхом. Про таких він говорить, що вони будуть покарані на рівні з вбивцями Христа (пор. Бесіда на 1Кр 11,19 п.5). Цей Учитель Церкви звертається до тих, хто причащається, щоб у їхніх душах панував мир і спокій, а не шум і гнів, що чинить душу нечистою. Він говорить: «… з відповідною добропристойністю будемо підходити, як наближуючись до Царя небесного; прийнявши непорочну і святу жертву, будемо цілувати її, обіймати її очима, зігрівати свій дух… щоб наше зібрання послужило до невинності душі, до любові, до чесноти, до примирення з Богом… щоби нам і себе освятити, і ближнім принести повчання» (св. Ів. Золот., Бесіда в день Різдва ГНІХ п.7).
 
Третього червня мені прийшлося зустрітися із священиком екзорцистом, тобто, тим, хто читає молитви на вигнання злих духів. Отець Євген Дердюк із Польщі, священик латинської Церкви, розповідав про особу, дівчину, яка продала себе нечистій силі. Ця опанована розповідала, що її присутність на Службі Божій супроводжувалася вимогами злого духа, хулити Бога та проклинати його, коли відбувалася переміна хліба й вина у Тіло і Кров Господню. Коли вона не бажала цього чинити злий кидав її на підлогу, вона крутилася та кидалася по ній. Викликали швидку допомогу, забирали підозрілу, провіряли здоров’я, нічого не бракувало, усе було добре. Ця дівчина розказувала, що вона й подібні до неї особи, брали святе Причастя, не споживали його, тільки, вийшовши із церкви, у певному місці кидали Причастя на землю і топтали, промовляючи: «Маєш, на маєш…». Багато іншого розповідав мені цей духовний отець, але дякувати Богу, усе закінчилося інакше. Злого духа прогнали із неї в Ченстохові. Вона здорова тілом та душею прибула до нього і не могла говорити, тільки плакала без перестану. І чинила це тому, що не могла заспокоїтися від великого Божого милосердя для неї та доброти, бо Господь усе її простив. Говорила: «Я чинила таке велике зло, хулила Бога, відреклася його, поповняла всякого роду страшні беззаконня, … а Господь простив мені».
 
Достойні сестри і брати, любімо Господа, часто перепрошуймо його за наші та інших людей беззаконня. Щиро каймося за скоєні прогрішення, причащаймося з примиренною душею із Господом, уникаючи поганих вчинків. Пам’ятаймо на слова нашого Спасителя, який говорить про святе Причастя: «Коли хтось цей хліб їстиме, житиме по віки» (Ів 6,51). Пресвята Богородице, наша непорочна Мати, учинить нас здібними гідно брати участь у причасті Тіла та Крові Господньої, щоб бути на віки щасливими у небі.

+ Ігор
Архиєпископ і Митрополит Львівський УГКЦ

14 червня 2012 р.Б. Храм Пресвятої Євхаристії

Джерела: www.ugcc.lviv.ua

Воїни Христа Царя

Немає коментарів:

Дописати коментар