ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

субота, 24 березня 2012 р.

24.03.2012р. Б. / Слово Архиєпископа і Митрополита Львівського на П’ятницю четвертого тижня Великого посту


Слово Архиєпископа і Митрополита Львівського
на П’ятницю четвертого тижня Великого посту

Прип 6,3-20.
Мудрі слова із книги Приповідок закликають та навчають людину добра, а крім усього ще й перестерігають від ледачого способу життя. Автор радить не дрімати в житті, не сплющувати очей, але вирватися із цього стану, який немилосердно знущається над людиною. Він вказує на спійману сарну або на птицю, що попалася у сильце, які намагаються за усяку ціну звільнитися із обставин, які тримають їх у полоні. Одного разу у фільмі про природу показали левицю, яка спіймала сарну, причому взяла її в зуби так, що не прокусила до крові, лише обережно тримала зубами, щоб молода сарна не втекла. Обережність хижака спонукала її чинити таким способом, щоб лев не почув запаху крові й не прийшов першим з’їсти впольовану тварину, розігнавши молодих левенят. Зуби левиці служили строгим ошийником, щоб стримувати сарну. І - мить, коли сарна почула послаблення, вирвалася із кровожерних зубів й втекла. Мудрець вказує на стремління у природі до волі, незалежності й життя, бо цього бажає людині, щоб лінивство не окутало її та не призвело до жалюгідного стану.

Він вказує на мурашку і пригадує, що у неї немає наглядачів, ані жодних вождів, лише вона сама робить собі заготівлю кормів, хоч би на невигідний зимовий період. З одного боку виглядає смішним, що розумну людину направляється до такої мізерної мурашки, від якої людині потрібно вчитися мудрого життя, ніби переймати якісь чесноти.? З іншого боку – справедливо, навіть, від комах можна навчитися способу дії та уміння передбачати, щоб забезпечити себе від голоду та холоду. Мудрець, посилаючи людину до мурашки, ніби вказує їй на святу Церкву, щоб від неї навчатися діл світла та чинення добра в житті (пор. св. Ів. Золот., Гл 6 Прип). Звичайно, що ця комашка дуже мала за своїми розмірами і зовсім не посідає жодного значення перед людиною, однак, своєю любов’ю до праці може служити добрим прикладом, щоб людині гідно влаштовувати своє життя, оминаючи лінощі. Можливо, така мурашка  і не доїдає літом, бо готує собі корм на зиму, тяжко працює, за те взимку вона забезпечена необхідним, бо ніде  було б їй знайти навіть, якогось зеренця. Відомо, що добро елементарно можна втратити, а згодом й злидні легко прийдуть, коли особа віддасться сонливості та дріманню; замість того, щоб діяти й вміло працювати, набуваючи для себе скарб у майбутньому. Мудрець говорить про розбещену та безбожну людину, яку з’їдають різного роду люті лиха, з якими вона дружить й уступає їм місце у своєму серці. Він вказує на горді очі та на не правдомовний язик, лихі задуми серця, кроваві руки й поспішні ноги до злої дороги, теж, на сіяння поміж братами чвар… Особа, що піддається зовнішньому та внутрішньому негативному впливові може дуже легко погубити себе, коли не буде опиратися цьому духовному та моральному злу. Зло стримиться  увійти в людину ніби вода у діряву каструлю, кинуту на воду. А діри гордині, зухвальства, обмов, кровавих ран тощо, необхідно позамощувати відповідним матеріалом, щоб оберегти від настирливих шкідливих для душі вод. Потрібно берегти себе від нечестивого життя та наперекір усякому злу зберігати Заповіді Господні й практикувати християнські чесноти. Жорстоке випробовування, у свою чергу, на людину без заперечення прийде: «Бо дні ті будуть таким лихом, якого не було від початку світу, що його створив Бог, аж по нині, і ніколи більш не буде» (Мр 13,19). Наш Спаситель показав нам спосіб, який ми повинні застосовувати в нашому житті, щоб покласти зло під ноги, а саме: постійно молитися, підносячи серця до Бога; бути простими й покірними, терпеливими й сором’язливими; лагідними й милосердними, чисті серцем й миротворцями… Словом, у його школі навчатися усього цього, щоб прийняти його любе ярмо та  нести разом з ним його легкий духовний тягар (пор. Мт 11,30).

+ Ігор
Архиєпископ і митрополит Львівський УГКЦ

Архикатедральний Собор Святого Юра,  23 березня 2012 р.Б.

Джерела: www.ugcc.lviv.ua

Мандрівники Христа Царя

Немає коментарів:

Дописати коментар